Немовля Христос народилося для вас

Як же нам пощастило, що у нас є можливість почути цю прекрасну музику?! Дякую за цей хор, за оркестр і за диригентів. Я не бачу вас за цими деревами, але я знаю, що ви там.

“Infant Holy, Infant Lowly” (Дитя святе, смиренне дитя) — це одна з моїх улюблених різдвяних колядок.

Вівці спали, пастухи пильнували,

Поки сонце не зійшло;

Бачили славу, чули звістку

Про євангельську новину.

І раділи, й веселіли,

Піднімали щастя глас,

Немовля Христос народилося для вас.

Немовля Христос народилося для вас!

Коли я була маленькою дівчинкою, батьки ласкаво називали мене “Таммі ягня”. Тому коли в Писаннях йшлося про пастуха та його ягнят, мені завжди здавалося, що говорилося про мене.

Це особливо яскраво відчувалося у Різдвяній історії, коли ангели вночі явилися пастухам, які вартували свої отари, своїх ягнят. Я бачила себе там і намагалася уявити, як би то воно було — підійти до немовляти у яслах. Мені досі щороку подобаються ці уявні картини, які виникають, коли я міркую про Його народження.

Ще один улюблений образ утворився з історії, яку розповів старійшина Джон Р. Ласатер.

Багато років тому старійшина Ласатер відвідував у числі офіційної урядової делегації африканську країну.

Одного дня, коли вони їхали по пустелі у колоні чорних лімузинів, стався нещасний випадок. Машина, в якій він сидів, якраз піднімалася на пагорб, коли він побачив, що перша машина в колоні з’їхала з дороги. Він сказав: “Сцена, яку я тоді побачив, залишилася у моїй пам’яті на довгі роки”.

Старий пастух у довгому спадаючому вбранні, який носили у дні Спасителя, стояв біля лімузину і розмовляв з водієм. Поряд стояла невеличка отара десь із 15 овець.

Водій старійшини Ласатера пояснив, що машина, яка їхала попереду, збила і поранила одне ягня. І оскільки це був автомобіль царя, пастух тепер мав право отримати суму у 100 разів вищу за вартість дорослого ягняти. Але за тим самим законом ягня потрібно було вбити і поділити м’ясо між людьми.

Потім водій сказав: “Але дивись, старий пастух не візьме грошей. Вони ніколи не беруть”. На запитання чому, він відповів: “Бо вони люблять кожну вівцю”.

Вони дивилися, як старий пастух нагнувся, узяв на руки поранене ягня і поклав у складки свого вбрання. Він не припиняв гладити те ягня, повторюючи знову і знову якесь слово. Коли старійшина Ласатер запитав про значення того слова, йому сказали: “Він повторює його ім’я. Кожна з його овець має ім’я, бо він їхній пастух. І хороші пастухи знають кожну свою вівцю по імені”.

У книзі Ісаї нам обіцяно: “Раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх”.

З усього, що нам слід пам’ятати чи відчувати щодо Різдва, то це те, що ми належимо Йому. Пам’ятаєте, як Христос сказав Петру: “Паси ягнята Мої… вівці Мої”?

“Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь”.

“Бо Дитя народилося нам, даний нам Син”.

Він народився, щоб піднести кожного з нас особисто. І якщо Він прийшов для когось, то з абсолютною певністю — для вас. Немовля Христос народилося для вас.

Та Ісая також застерігає: “Усі ми блудили немов ті овечки”. Можливо, кожен із нас переживав момент, коли почувався наче заблудле ягня або навіть загублена вівця. Сьогодні ввечері я визнаю, що ми всі є пораненими ягнятами, які потребують, аби Добрий Пастир колихав нас у руках Своєї любові. Це тому, що живучи у смертному стані, ми маємо дещо зламане, що потребує виправлення.

І я не знаю, чи є у моєму тижні якийсь час, коли я відчуваю потребу у Викупителі гостріше, ніж у неділю під час причастя. Я приношу своє скрушене серце й обмірковую слова та символи у цей “священний час духовного відновлення”. Але іноді настає сумний момент прозріння, коли згадуючи минулий тиждень, я бачу ті самі гріхи, ті самі слабкості, про які я думала минулої неділі. І це усвідомлення дійсно упокорює, або скрушує мене.

Чи бувало у вас таке відчуття?

Сьогодні я хочу запропонувати вам щось нове. У ті найсвященніші хвилини усього вашого тижня, якщо ви почуваєтеся скрушеними, уявіть, що Він кличе вас по імені і йдіть до Нього. Уявіть вашого Спасителя, як Він з розкритими для обіймів руками і сяючим обличчям промовляє до вас: “Я знав, що у тебе будуть такі почуття! Ось чому я прийшов на землю і переніс усі ті страждання”. Його допомога, Його благодать доступні вам вже зараз, а не в кінці шляху, де вам здаватиметься, наче у вас все чудово виходить. Бо хто вже такого досягнув? Ніхто із тих, кого я знаю.

Пам’ятайте, ми ходимо до церкви, на причастя Господньої вечері, щоб зцілитися, але також, щоб відчути очищення.

Багато років тому, служачи у Початковому товаристві я розповідала історію про людину, яка недавно охристилася. Я зазначила, що цей друг міг бути одним з найчистіших і найнепорочніших членів Церкви. Тоді, на передньому ряду, піднялася рука і старший хлопчик сказав: “Я можу бути таким же чистим як і він, бо мене було охрищено і я причастився”. Я знічено відповіла: “Так, я мала на увазі саме те, що він сказав”.

Мої друзі, чи ми дійсно пам’ятаємо і сприймаємо найбільш приголомшливе вчення? Якщо ми докладаємо зусиль для дотримання наших завітів з Богом — постійно пам’ятаючи про них, звітуючи і каючись — ми можемо бути очищені кожного дня. І під час обряду причастя ми можемо почуватися настільки ж чистими, як і в день, коли охристилися.

Для мене саме через це Суботній день перетворився на день відпочинку. Не лише фізичного відпочинку, але відпочинку від провини і страху, від моєї недосконалості та моїх слабкостей. Принаймні на один день.

Одна з найзворушливіших розповідей в усіх Писаннях дає нам пояснення того, яким є цей спокій. У Книзі Мормона, коли воскреслий Спаситель відвідував на Американському континенті Своїх “інших овець”, і після того, як Він відчув, чого вони потребували, навіть не запитуючи їх про це, Він запросив усіх, хто мав фізичні недуги — кульгавих, сліпих, глухих, чи тих, хто “страждав від чогось” — підійти вперед.

Я уявляю, як стояли у черзі ті, чия потреба у зціленні була такою явною. Але в уяві я також побачила у черзі людей, таких, як я, та інших близьких мені людей, поранених у способи, які можуть не бути видимі людському оку. Він попросив підійти тих, хто страждав від будь-чого, “і Він зцілив кожного з тих”.

Зверніть увагу, що тут не сказано, що Він вилікував їх. Мені подобається думка, що є різниця між тим, аби бути зціленими і вилікуваними. Лікування повертає нас до попереднього здорового стану. І ми цього ж і прагнемо, чи не так? Але зцілення трохи відрізняється. Воно відбувається поверх старої рани, і це змінює нас.

Навіть Спаситель світу, як воскресла істота, зберіг рани на Своїх руках, на ногах та у боці — як докази того, що Він ніколи не забуде нас і що Його ранами ми зцілилися. І, можливо, у той день, коли Спаситель зцілював їх, Він також з любов’ю обіймав кожну окрему людину.

Сьогодні увечері ви, можливо, почуваєтеся скрушеними і не впевнені, чи відчуєте Його зцілення. Але чи це так? Кожної неділі під час причастя Він піднімає вас із курної дороги, кладе у складки Свого одягу і колихає у Своїх сильних руках.

У ту святу Різдвяну ніч ангел поділився доброю новиною, хорошою новиною великої радості. “Він, Хто був найбільшим, зробив Себе найменшим — Небесний Пастир, Який став Агнцем”. “Де Цар царів лежить у стайні бідній, Щоб стати другом нам в скрутні часи”. Я вірю, що ангел казав: “Ваш друг, ваш найкращий друг щойно народився. І якби ви знали, як пильно Він наглядав за вами, як Ви рівнялися на Нього, коли жили з Ним раніше, якби ви зрозуміли, чим Він пожертвує заради вас і як багато після того Він буде готовий зробити, аби допомогти вам повернутися додому, ви би побігли, аби привітати Його у яслах”.

Я свідчу, що Немовля у яслах, Той, кому ми поклоняємося, і, може, навіть наважуємося уявити, що би відчували, якби тримали Його на руках, прийшов, аби зробити для нас саме це.

Так, немовля Христос народилося для вас!

В ім’я Ісуса Христа, амінь.