“Тиха молитва Кімбер”, Друг, серп. 2025, сс. 30–31.
Тиха молитва Кімбер
Як Кімбер могла молитися, якщо їй було так важко вимовляти слова вголос?
Реальна історія із США.
Кімбер показала на стакани, що стояли на столі. Вона тупнула, застогнала і знову показала пальцем.
Мама обернулася. “Тобі потрібна допомога?”
Кімбер знову показала на стакани. Стиснувши руку в кулак, залишивши мізинець витягнутим, вона провела вигнуту лінію біля рота — це жест для “соку” в американській жестовій мові.
— А, ти хочеш сік, — сказала мама.
Кімбер кивнула, чекаючи, поки мама наллє їй стакан соку.
Через затримку мовлення Кімбер було важко говорити вголос. Їй не подобалася її вимова, коли вона помилялася. Це різало її слух! Коли інші люди виправляли її, це засмучувало. Вдома вона розмовляла з мамою мовою жестів, але ситуація ускладнювалася в школі і в церкві, де більшість людей не знала мови жестів.
Раз на кілька днів вона відвідувала логопеда, який допомагав їй вчитися говорити. Але все одно їй було важко. Вона почувалася дуже засмученою.
Через кілька днів Кімбер сиділа у Початковому товаристві і слухала урок. Вони говорили про молитву. “Ви можете говорити з Небесним Батьком про все, — сказала сестра Діс. — Він завжди відповість”.
Кімбер подобалося думати про те, що Небесний Батько відповідає на молитви. Але як вона могла розмовляти з Ним? Їй було важко вимовляти так багато слів.
Того вечора, коли сім’я Кімбер вивчала Писання, вона та її молодші брати слухали, як мама і тато читали по черзі. Кімбер подобалося слухати лагідний голос тата, поки мама показувала на слова на сторінці, щоб Кімбер могла слідкувати за текстом.
— Звертайтеся до Його священного імені, так щоб Він мав милість до вас, — прочитав тато. — Так, волайте до Нього за милістю; бо Він владний спасати.
— Волати до нього? — запитав її брат Хантер. — Що це означає?
— Це означає молитися, — сказав тато. — Якби ви потрапили в біду, ви б волали про допомогу. Просити в молитві означає волати до Небесного Батька про допомогу.
Кімбер кивнула. Вона часто відчувала, що потребує допомоги. Але як вона могла волати до Небесного Батька, не промовляючи нічого вголос?
— Наступні вірші також присвячені молитві, — сказала мама. — Ми можемо молитися про що завгодно — нашу сім’ю, їжу і все, в чому маємо потребу. Потім вона продовжила читати: “Коли ви не волаєте до Господа, нехай ваші серця будуть сповнені, спрямовані в молитві до Нього постійно”.
Мама зупинилася і поглянула на Кімбер: “Це означає, що якщо ти молишся у своєму серці і розумі, Небесний Батько чує тебе”.
Кімбер відчула надію і радість. Можливо, Небесний Батько дійсно міг чути її молитви, навіть якщо вона не промовляла слів вголос. Вона могла молитися у своєму серці.
Того вечора Кімбер стала на коліна біля свого ліжка з мамою, щоб помолитися перед сном. Зазвичай мама молилася, а Кімбер слухала. Але цього разу Кімбер захотіла спробувати помолитися у своєму серці.
— Моя черга, — вона показала на себе і склала руки. Вона заплющила очі й подумала про все, що хотіла сказати Небесному Батьку. Подумки вона сказала Йому, за що вдячна. Вона розповіла Йому, як важко їй розмовляти. І вона просила Його про допомогу.
Невдовзі вона відчула спокій від маківки до кінчиків ніг.
Завершивши молитву, Кімбер розплющила очі.
Мама обійняла її. “Гарна молитва, Кімбер”.
Кімбер усміхнулася. Вона знала, що Небесний Батько почув її. І вона знала, що відчуття спокою в її серці було Його відповіддю.
Ілюстрації Брук Смарт