Занадто сердита, щоб молитися

“Ніхто мене не розуміє!” — вигукнула Габріела, грюкнувши дверима своєї спальні. Сьогодні в неї був складний день. Хтось у школі насміхався з неї. А коли Габріела прийшла додому, вона була роздратована і посперечалася з мутті (мамою).

Габріела плюхнулася на своє ліжко і розплакалася. По її щоках текли сльози, і гнів стискав груди. Їй не подобалося так почуватися.

Вона згадала, як у Початковому товаристві дізналася про те, що може молитися Небесному Батькові завжди, коли їй потрібна допомога. Вона хотіла помолитися, щоб почуватися краще, але була надто засмучена, щоб зосередитися. Вона заплющила очі і зробила кілька глибоких вдихів. Що вона могла зробити, аби заспокоїтися?

Через кілька секунд до неї прийшла думка.

Поміркуй про те, за що ти вдячна.

Вона розплющила очі й оглянула свою кімнату. На стіні висів портрет мутті і фаті (тата). Габріела любила свою сім’ю, навіть коли була сердита на них.

“Я вдячна за своїх батьків”, — сказала вона.

Потім вона подумала про своїх двоюрідних сестер Гвендолін, Лідію і двоюрідного брата Томаса. Вони завжди ділилися з нею своїми іграшками і смішили. Їй подобалося з ними гратися.

“Я вдячна за своїх двоюрідних сестер і брата”, — сказала Габріела.

Потім вона подивилася у вікно.

Сонце сідало, і небо наповнювалося чудовими кольорами — помаранчевим, червоним, жовтим і рожевим.

“Я вдячна за захід сонця”, — сказала Габріела.

А потім вона згадала про ще щось. Вона була вдячна за обід, який їла сьогодні у школі. Вона була вдячна за своїх друзів. Вона була вдячна за квартиру, в якій жила.

Цікаво думати про те, за що можна бути вдячною! Габріела ніколи не усвідомлювала, як багато хорошого було в її житті.

Вона знала, що Святий Дух підказав їй подумати про її благословення. Тепер на серці було спокійно. Вона відчула, що готова молитися.

— Дорогий Небесний Батьку, — сказала вона. — Мені шкода, що я розгнівалася на мутті. Дякую Тобі, що допоміг мені знову відчути спокій і радість. Дякую Тобі, що послав Святого Духа нагадати мені про мої благословення. В ім’я Ісуса Христа, амінь.

Вона вийшла з кімнати. Мутті і фаті були на кухні і готували вечерю. Вона обійняла мутті.

— Вибач, що я розсердилася на тебе, — сказала Габріела.

— Нічого, — сказала мутті. — Дякую за вибачення.

Вони сіли за обідній стіл і благословили їжу. Потім у Габріели виникла ідея!

— Нехай кожен за столом по черзі скаже те, за що вдячний, — сказала вона.

Фаті усміхнувся. — Чудова ідея!

— Я вдячна за мило! — сказала мутті.

Фаті якусь мить подумав.

— За піццу! — сказав він. Всі засміялися.

Потім настала черга Габріели. Вона вже знала, що хоче сказати.

— Я вдячна за молитву!

Ілюстрації Сіміні Блокер