Учні Ісуса Христа на все життя

Я дуже вдячний за можливість бути з вами. Я хочу подякувати Геї (Стратерн) за лагідну вступну молитву; сестрі Еллен Аматанджелло, яка завжди чудово грає на піаніно; а також брату Кевіну Овіатту, який допомагає нам з музичним супроводом, і цьому чудовому хору. Я всім вам дякую за вашу участь.

Я чув, як згадувалося про перекладачів і те, що ці збори перекладаються багатьма мовами, тому я не можу відмовити собі в тому, щоб розповісти невеличку забавну історію, яку можна не включати у повторні трансляції, оскільки вона складна для перекладу. Кілька років тому я був у Темпі, шт. Аризона, на конференції колу, і ту конференцію перекладав іспанською перекладач, який, здається, перебував в іншій кімнаті й користувався гарнітурою. Але він залишив на трибуні записку для мене. Тож, коли я встав, то помітив її, і там було сказано: “Будь ласка, говоріть повільно. Ваш виступ перекладається”. [Сміх] Це не спрацювало. Тому вам доведеться уважно слухати мене сьогодні.

Дозвольте мені спочатку висловити вдячність від Першого Президентства і Кворуму Дванадцятьох Апостолів, а фактично від всієї Церкви, за роботу, яку ви проводите зі студентами по всьому світу. Ви — на передовій, де закладається і захищається основа цієї Церкви, Божого царства на землі, на майбутнє. Дякуємо за вашу відданість. Я твердо вірю, що ваші зусилля ведуть до чудових, позитивних змін.

Провідниками Церкви наголошувалось на важливості ставати учнями Ісуса Христа на все життя. І, наприклад, наше наголошування на цьому виявляється в тому, як ми навчаємо провідників місій та місцевих провідників молодих чоловіків і молодих жінок по всій Церкві. Наше наголошування на цьому виявляється у темах, на які ми просимо генеральних авторитетів виступати, коли вони подорожують до різних місцевостей.

Безперечно, нашою ключовою метою в церковній освіті також є допомагати людям стати учнями Спасителя на все життя. У документі ЦСО “Розвиток релігійної освіти”, сказано:

“Призначення релігійної освіти — навчати відновленої євангелії Ісуса Христа, як вона міститься в Писаннях і словах сучасних пророків, щоб це допомогло студентам:

1. Зміцнити віру в Небесного Батька і Його “великий план” та свідчення про них…

2. Стати на все життя учнями Ісуса Христа, які укладають завіти й дотримуються їх… [і]

3. Навчитися краще знаходити відповіді, розвіювати сумніви, відповідати з вірою і розповідати про причину надії, що в них є, за будь-яких обставин, у яких вони можуть опинитися”¹.

Подібним чином у документі “Мета семінарій та інститутів релігії” зазначено: “Наша мета — допомагати молоді та молодим дорослим поглиблювати їхнє навернення до Ісуса Христа та Його відновленої євангелії, ставати гідними храмових благословень і готувати себе, свої сім’ї та інших до вічного життя з нашим Небесним Батьком”.

Одним з дуже важливих аспектів вчення Христа є учнівство на все життя. У вченні Христа визначається, як нам прийти до Христа і отримати дар Його спокутної благодаті. Ми виявляємо нашу свободу волі, щоб мати віру в Нього, покаятися, охриститися і отримати Святого Духа. Але для того, щоб Христова Спокута повною мірою впливала на нас і перетворювала нас, ми маємо просуватися цим шляхом завітів, шляхом учнівства, до кінця нашого смертного життя. Як сказав Нефій: “І я чув голос від Батька, Який казав: Так, слова Мого Улюбленого істинні й вірні. Той, хто витерпить до кінця, саме той буде спасенний. І ось, мої улюблені браття, я знаю через це — якщо людина не витерпить до кінця, наслідуючи приклад Сина Бога живого, то вона не може бути спасенною”².

Президент Нельсон навчав: “Справжні учні Ісуса Христа готові виділятися, говорити і відрізнятися від людей світу. Вони — безстрашні, віддані і сміливі”³. Як стати такими учнями? Що це означає для нас — релігійних освітян? І як ми можемо більш ефективно навчати, роблячи це так, щоб молодь і доросла молодь стали учнями Ісуса Христа на все життя?

Сьогодні ми спочатку розглянемо, як виявлення особистої свободи волі поглиблює навернення і допомагає стати учнями Христа на все життя. Потім я попрошу вас обміркувати, як ці ідеї мають впливати на те, як ми, релігійні освітяни, навчаємо, і зосередитися на тому, як Сам Спаситель навчав Своїх учнів. А на завершення я розповім, як надання студентам більше можливостей для того, щоб вони брали на себе відповідальність за своє навчання, також допоможе їм відгукнутися на заклик Президента Нельсона взяти на себе відповідальність за свої свідчення.

Тож, по-перше, яку роль в учнівстві відіграє свобода волі. Одним з найважливіших дарів, даних Богом Своїм дітям, була моральна свобода волі. Ця здатність, привілей і відповідальність діяти самостійно є необхідною, щоб ми, діти Бога, сягнули повноти свого потенціалу. Вона є важливою для нашого просування шляхом завітів. Як ви знаєте, Божий план полягав не в тому, щоб усе робилося за нас, а в тому, щоб підготувати місце, де ми зможемо самостійно робити вибір для особистого зростання. У минулому, коли ми були духами, свобода волі відігравала ключову роль у нашому розвитку, і вона відіграє її й надалі, впливаючи на те, ким за Божим планом щастя ми можемо стати зараз та у вічності.

Супротивник це знає і прагне скомпрометувати нашу свободу волі. У книзі Мойсея ми читаємо:

“Через те, що Сатана повстав проти Мене, і прагнув знищити свободу вибору людини, яку Я, Господь… дав їй, і також щоб Я дав йому Свою владу; владою Мого Єдинонародженого Я вчинив так, щоб його було скинуто вниз;

І він став Сатаною, так, саме дияволом, батьком усієї брехні, щоб обманювати, і осліпляти людей, і вести їх у полон за його волею, саме всіх тих, хто не прислухається до Мого голосу”⁴.

Війну на Небесах можна розглядати здебільшого, як битву за збереження свободи волі людини. І ця битва продовжується тут, у смертному житті. Сатана чинить напад на свободу волі щонайменше на двох фронтах. З одного боку, він навіює політичні доктрини, в яких применшується особиста відповідальність, і стоїть за тими політичними рухами, які застосовують примус та залякування. Наприклад, Господь каже, що основна причина, з якої Він вчинив так, щоб конституцію Сполучених Штатів було встановлено і підтримувано, — це “заради прав і захисту всякої плоті… Щоб кожна людина могла діяти за вченням та принципом… згідно з моральним вибором, який Я дав їй, щоб кожна людина була відповідальна за свої власні гріхи в день суду”⁵. Потім Він наводить один особливо кричущий приклад посягання на свободу волі, проголошуючи: “Отже, це неправильно, щоб одна людина була в неволі в іншої”⁶. За планом Люцифера завжди мало існувати поневолення в тому чи іншому вигляді.

Ще одна сфера, у якій супротивник зосереджує свій напад на свободу волі, має для нас, вчителів, особливу значущість. Сатана, якого у щойно процитованому уривку з Писань називають “батько[м] усієї брехні”, докладає зусиль, “щоб обманювати, і осліпляти людей”⁷. Свобода вибору втрачає сенс, якщо ми не знаємо, що є істинним, а що ні, і тому не можемо робити свідомий, розумний вибір. Протиотрутою від обману є істина. Спаситель проголосив: “Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!”⁸ Я думаю, що Він має на увазі, вільними від гріха та помилок, але й також вільними виявляти нашу свободу волі з розумінням — вільно і будучи в змозі вибирати з мудрістю. Саме за таких обставин до справи беремося ми — вчителі Божого слова. Сатана може мати силу лише настільки, наскільки людина не “прислуха[є]ться до [Господнього] голосу”. Бог послав Свого Сина бути “дорог[ою], і правд[ою], і життя[м]”⁹. Він дає нам пророків, аби ті навчали нас і направляли до істини. Він дав дар Святого Духа, щоб підтверджувати цю істину, і наша роль полягає в тому, щоб допомогти студентам дослухатися і зробити вибір — сприйняти істину.

Але свобода волі в контексті релігійної освіти стосується не лише навчання євангельських істин. Нам важливо навчати так, щоб це заохочувало студентів виявляти свою свободу волі під час навчання. Ми хочемо допомогти їм стати активними учасниками навчального процесу і взяти на себе відповідальність за своє навчання. Якщо заохотити студентів користуватися свободою волі, щоб вони взяли на себе відповідальність за своє навчання, це допоможе їм набути сильної віри і міцного свідчення. Роблячи це, вони можуть стати активними учнями Ісуса Христа і бути такими все життя. Пізніше я скажу про це більше, але дозвольте мені зробити коментар щодо завітів.

Здатність робити самостійний вибір — це одна з причин, з якої Президент Нельсон приділяє велику увагу завітам. Коли ми вибираємо укласти завіти і дотримуватися їх, ми робимо унікальний особистий вибір йти за нашим Спасителем. Президент Нельсон пояснює:

“Протягом цього життя ми маємо вибирати, яким законам ми готові підкорятися, — законам целестіального царства чи террестріального, чи телестіального — а, отже, у якому царстві слави ми будемо жити вічно. Кожний праведний вибір, який ви робите тут, приносить величезні дивіденди вже тепер. А праведний вибір у смертному житті приноситиме неймовірні дивіденди вічно. Якщо ви укладаєте завіти з Богом і залишаєтеся вірними цим завітам, вам обіцяно “славу, додану на [вашу голову] на віки вічні”¹⁰.

Тож, якщо вибір робиться самостійно, це поглиблює особисту переконаність. Якщо ми не діємо самостійно, то можемо мимоволі побачити, що нашій вірі не вистачає тієї глибини, яка потрібна, щоб знаходити відповіді на життєві запитання, долати життєві труднощі та бути учнями Ісуса Христа на все життя. Як сказав Сам Господь:

“Бо тих, хто є мудрими й отримали істину, і взяли Святого Духа собі за свого провідника, і кого не було обмануто — істинно Я кажу вам, їх не буде зрубано і кинуто у вогонь, але вони переживуть той день”¹¹.

Отже, ця основоположна роль, яку свобода волі відіграє у нашому особистому розвитку, стосується того, як ми, релігійні освітяни, навчаємо. Ми просимо провідників місій пам’ятати про це, коли вони дають місіонерам можливість скеровувати і направляти місіонерську роботу. Ми просимо провідників молоді давати молоді можливість “нести тягар” провідництва разом зі своїми дорослими наставниками. І ми просимо вас, релігійних освітян, навчати так, щоб це сприяло особистому залученню і взяттю на себе відповідальності за навчання. У кожній з цих сфер справжнє зростання найефективніше відбувається тоді, коли молоді дається можливість діяти, а не просто бути під дією.

Я з радістю пригадую той час, коли був учителем ранкової семінарії. Я дізнався з власного досвіду, що це покликання є таким, якого однозначно треба прагнути. Ті два роки мого служіння вчителем семінарії припали на час, коли я навчався на юридичному факультеті. Бажаючи дати моїм студентам можливість побачити, що означає мати сміливість жити за своєю вірою, я запросив одного зі своїх однокурсників, який не належав до нашої Церкви, але був людиною великої віри, виступити одного ранку перед моїм класом. У мого друга Річарда були серйозні проблеми із зором, через які він мав періодично проходити болісне лікування, коли, якщо ви можете це собі уявити, його очні яблука дещо витягували з орбіт для проведення медичних процедур. На юридичному факультеті вимагалося, щоб студенти багато читали, але він настільки погано бачив, що не міг читати. Тому він найняв кількох студентів бакалаврату, аби ті читали йому щодня у позанавчальний час. Незважаючи на ці серйозні труднощі, він був людиною доброю й інші студенти дуже його любили. Його приклад надихав усіх нас.

Тож Річард розповів моєму класу семінарії свою історію, сказав, як він вірить в Бога і як відчував, що Бог відповідав на його молитви. І студенти мали можливість зблизька бачити й чути його, щоб ставити йому запитання. Він допоміг їм осягнути, що таке справжня сила віри і що це може означати в їхньому житті. Водночас, завдяки цій події, у Річарда, образно кажучи, відкрилися очі, й він побачив чеснотність моїх дорогоцінних студентів семінарії. (Одним з того, що вразило його, було бачити підлітків на занятті о 6-й годині ранку.)

Отже, подумайте про те, як навчав Спаситель. Не було такого, що Ісус просто казав Своїм учням, що вони мають робити, і Він не робив усе за них. Він навчав їх так, що вони мали думати, брати участь, обговорювати і мали застосовувати Його вчення. Завдяки цьому, коли Спаситель особисто більше не був зі Своїми учнями, вони були більш підготовлені прийняти Святого Духа і керуватися Його підказками, коли діятимуть самостійно¹². У посібнику Навчати, як навчав Спаситель ми читаємо: “Як захоплююче було дивитися, як Спаситель іде по воді. Але Петрові цього було недостатньо. Він хотів [і відчував потребу] робити те, що робив Спаситель, бути там, де Він був, і самому набути такого самого досвіду”¹³. Звісно, це також означало, що Петро робитиме помилки, але Спаситель раз у раз давав Петрові — та дає усім нам — можливість діяти і зміцнюватися завдяки особистим зусиллям, а також невдачам¹⁴.

Щоб надати Своїм учням можливість отримати такий навчальний досвід, Спаситель знаходив способи, як допомогти їм брати на себе відповідальність за своє навчання. Обміркуйте лише три способи, у які Спаситель залучав Своїх учнів: (1) використовувати притчі, (2) ставити натхненні запитання і (3) робити особисті запрошення.

Використовувати притчі. Я прокоментую кожен з цих способів. По-перше, притчі. Подумайте про те, як Христос використовував притчі. Замість того, щоб завжди відразу давати пояснення або прямо щось заявляти, Спаситель часто пропонував Своїм учням шукати глибше значення того, чого Він навчав. Для цього від них вимагалося докласти зусиль. Я можу подумати про те, як моє розуміння послуху поглибилось завдяки вивченню притчі про сіяча¹⁵. Я краще зрозумів, що таке прощення, вивчаючи притчу про блудного сина¹⁶. У мене збільшилося бажання відчувати і виявляти милосердя до всіх, коли я вивчав притчу про доброго самарянина¹⁷.

Так само я став кращим учнем і провідником, коли роздумував про управительство, суть якого розкривається у притчі про таланти¹⁸.1 Одним з того, що спало мені на думку, коли я обмірковував цю притчу, було те, що перший і другий слуги, той, який отримав п’ять талантів, і той, який отримав два таланти, і кожен з яких примножив свої таланти, отримали однакову похвалу і винагороду, хоча кількість їхніх талантів була різною. Ви пригадаєте, що перший, у якого було п’ять талантів, подвоїв їхню кількість до десяти, а другий, у якого спочатку було два, повернув чотири. Але обидва отримали однакову відповідь від свого пана: “Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!”¹⁹ На мій погляд це означає, що нам не потрібно всім досягати однакового рівня та розвитку за одним і тим же розкладом, щоб отримати Господнє благословення і, зрештою, дар вічного життя. Нам просто потрібно бути старанними у ставленні до наших дарів, здібностей і наявних можливостей. Я вірю, що навіть той слуга з одним талантом, якби він працював і служив, щоб здобути другий, замість того, щоб приховувати свій талант, теж отримав би таку саму винагороду, яку було дано двом його братам. Я навчаю провідників та інших людей, що якщо вони робитимуть те, що в їхніх силах, то Господь звеличить їхні зусилля і винагородить їх за них, і в належний час вони отримають повноту Його благословень.

Ставити натхненні запитання. Стосовно того, щоб ставити натхненні запитання, — Спаситель також навчав таким способом. Наприклад, коли Він запитав Своїх учнів: “А ви за кого Мене маєте?” Він однозначно знав відповідь, більш ясно і глибоко, ніж Його учні, але дав Петру можливість самостійно обміркувати це запитання, а потім відповісти на нього. Я вірю, що коли Петро проголосив: “Ти Христос, Син Бога Живого!”²⁰, ці, промовлені вголос, слова поглибили його власне свідчення. Після Свого воскресіння Спаситель тричі, раз за разом, ставив Петрові інше запитання: “Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене?” Кожного разу Петро відповідав: “Так, Господи, — відаєш Ти, що кохаю Тебе!” І тоді Спаситель, ставлячи запитання, міг навчати Петра, відповідаючи кожного разу: “Паси вівці Мої!”²¹

Робити запрошення Останнє, робити запрошення. Іноді, в інших ситуаціях, Спаситель давав відповідь на запитання, яке Сам і поставив, але робив це так, щоб це було окремим запрошенням. Звертаючись до Своїх учнів у Західній півкулі, Спаситель запитав: “Якими людьми повинні ви бути?” А потім Сам дав відповідь: “Істинно Я кажу вам, такими самими, як Я є”²². Ми можемо подумати й про інші важливі запрошення від Спасителя. Обміркуйте, наприклад, Його запрошення: “За Мною йдіть”. А іноді Його запрошення супроводжуються обіцяннями — і вони й досі супроводжуються обіцяннями. Наприклад, в Ученні і Завітах Господь запрошує: “Наближайтеся до Мене, і Я наближатимусь до вас; шукайте Мене старанно, і ви знайдете Мене; просіть, і ви отримаєте; стукайте, і вам буде відчинено”²³. Усім запрошенням Спасителя притаманно те, що Він дає Своїм учням можливість діяти, думати і брати на себе відповідальність за своє навчання та зростання.

Раніше цього року старійшина Кларк Г. Гілберт запропонував учителям семінарії та інституту знайти способи, як свідомо надавати студентам можливість діяти і брати на себе відповідальність за своє навчання. Він спирався на один з розділів посібника Навчати, як навчав Спаситель, що має назву “Заохочуйте до старанного вивчення”²⁴. Для мене важливо, що в назві цього розділу наголошується на вивченні, а не на навчанні. На мій погляд, це нагадування про те, що ефективні вчителі запрошують студентів брати на себе відповідальність за самостійне вивчення. Якщо наш спосіб навчання є таким, що студентів заохочують лише слухати й ігнорується активна участь з їхнього боку, то ми ризикуємо послати студентам сигнал, що для нас важливішим є те, як ми навчаємо, а не те, як вони вивчають.

У посібнику Навчати, як навчав Спаситель нам нагадують: щоб заохотити студентів до старанного вивчення, ми маємо допомогти їм брати активну участь у процесі вивчення. Є кілька способів, якими можна цього досягти, але дозвольте мені наголосити принаймні на трьох, які наведені у цьому навчальному матеріалі:

• По-перше, ми можемо створювати навчальну атмосферу, в якій ми “заклика[ємо] учнів готуватися до [вивче]ння”. Це може відбуватися, якщо ми заздалегідь даємо завдання з читання, ставимо навчальні запитання і робимо особисті запрошення.

• По-друге, ми маємо “пропону[вати] учням ділитися істинами, які вони вивчають”. Є дуже багато способів, як це робити, і кожен з вас знайде індивідуальні підходи, які будуть дієвими для вас і ваших студентів. Коли я навчався на юридичному факультеті, то часто моїм способом вивчення був так званий метод Сократа, застосовуючи який вчителі допомагали студентам дослідити юридичний випадок, пропонуючи класу опрацювати матеріал шляхом знаходження відповідей на низку добре обміркованих запитань. Ми мали приходити на заняття підготовленими, щоб висловлювати свої думки і щоб слухати інших. Я бачив вчителів інституту, які, проводячи добре організовані обговорення в класі, давали студентам можливість ділитися тим, що ті вивчають, і для цього потрібно, аби були добре підготовлені вчителі, які спілкуватимуться з добре підготовленими студентами в дусі допитливості та діалогу. Я знаю, що так завжди відбувається у ваших класах. Усі студенти добре підготовлені. Усі вчителі добре підготовлені. Але, таким є запрошення.

• По-третє, ми маємо “рекоменду[вати] учням застосовувати у житті те, що вони вивчають”²⁵. Ми завжди маємо шукати способи, як запрошувати студентів застосовувати у своєму житті те, що вони вивчають. Це можна робити, запрошуючи їх особисто, даючи вправи для роздумів та докладаючи безліч інших зусиль, щоб допомогти студентам змінитися і стати більш досконалими у Христі.

Ці зусилля, спрямовані на те, щоб підготуватися, ділитися і застосовувати, мають бути обдуманими. І, щоб їх докласти, вчителю іноді доведеться більше попрацювати зі свого боку. Це може особливо стосуватися ваших зусиль, мета яких — допомогти студентам ділитися одне з одним і навчати одне одного. Це не означає, що не буде конкретних випадків, коли ми будемо говорити прямо і це буде монолог, особливо коли ми наголошуємо на ключовому посланні чи пояснюємо фундаментальний принцип. Одним з таких прикладів є сьогоднішні збори, на яких виголошується послання про основоположні принципи. Але після того як це послання буде виголошено, потрібно, щоб у всіх нас була можливість регулярно брати участь у процесі його вивчення, коли ми будемо ділитися вивченим і застосовувати його у навчанні інших.

Я сподіваюсь, що ви звернули увагу на етап підготовки, яку ми попросили вас виконати до цього вечора, надавши заздалегідь навчальні запитання і матеріали для читання. Завтра і в наступні тижні ми попросимо вас обговорити з вашими колегами і однодумцями те, що ви вивчаєте про навчання у Господній спосіб. Ми також попросимо вас визначити, з огляду на сьогоднішнє послання та інші навчальні матеріали, які будуть надані завтра, що саме ви можете робити краще, коли навчаєте.

Тепер дозвольте мені зробити паузу і звернути вашу увагу на інший навчальний матеріал, який варто опрацювати, хоча його було підготовлено для іншої аудиторії. Я маю на увазі 10-й розділ путівника для місіонерів Проповідуйте Мою євангелію. Назва цього розділу — “Навчайте, щоб зміцнювати віру в Ісуса Христа”. Звісно, що навчання, яке здійснюється місіонерами, є найкращим способом допомогти людям залучитися і, виявляючи свою моральну свободу волі, змінити своє життя. Метою цього навчання є навернення завдяки впливу Святого Духа і благодаті Христа, яке допомагає людині стати учнем на все життя. Звісно, що це і наша мета, і мета Церковної системи освіти. І тому я кажу, що ви можете отримати більше ідей з цього джерела, а також з посібника Навчати, як навчав Спаситель. Звісно, що у цих двох посібниках багато чого перекликається, але коли ви читаєте щось, де, можливо, якийсь принцип або якась ідея викладені дещо в інший спосіб, це іноді може допомогти поглянути на них свіжим оком або набути глибшого розуміння. Серед питань, які розглядаються у 10-му розділі путівника Проповідуйте Мою євангелію є такі: “Як я можу навчати Духом?” “Як я можу навчати з Писань?” “Як мені слід ділитися своїм свідченням під час навчання?” “Як я можу планувати і коригувати, як і чого я навчаю людей, щоб задовольнити їхні потреби?” і “Як я можу ставити кращі запитання і краще слухати людей?” І я хочу, щоб ви знали, що мені не платять за цей схвальний відгук.

Насамкінець кілька слів щодо того, як допомогти студентам брати на себе відповідальність за свої свідчення. Щоб допомогти студентам стати учнями Ісуса Христа на все життя, дуже важливо заохочувати їх до старанного вивчення, оскільки це, як ми вже казали, допомагає їм брати на себе відповідальність за своє навчання. Один зі способів, у які Президент Нельсон заохочував брати на себе відповідальність за своє зростання, викладений у його зверненні до дорослої молоді, коли він закликав їх брати на себе відповідальність за свої свідчення. Виступаючи на всесвітньому духовному вечорі для дорослої молоді у 2022 році, Президент Нельсон сказав:

“Я благаю вас взяти на себе відповідальність за своє свідчення. Працюйте над ним. Набувайте його. Дбайте про нього. Зміцнюйте його, щоб воно зростало. Насичуйте його істиною. Не осквернюйте його філософіями невіруючих чоловіків і жінок, щоб потім не дивуватися, чому ваше свідчення слабшає. Щодня, щиро, смиренно моліться. Підживлюйте себе словами давніх і сучасних пророків. Просіть Господа навчити вас, як краще Його чути. Проводьте більше часу в храмі та за сімейно-історичною роботою. Надаючи своєму свідченню найвищий пріоритет, звертайте увагу на чудеса, які відбуваються у вашому житті”²⁶.

Президент Нельсон ще раз звернувся з цим проханням до всієї Церкви у своєму виступі “Подолати світ і знайти спокій”²⁷, який пролунав на жовтневій генеральній конференції 2022 р.

Звертаючись до дорослої молоді, Президент Нельсон поставив низку запитань: “Чи бажаєте ви відчувати спокій, незважаючи на занепокоєння, які нині тривожать вас? Чи хотіли б ви краще пізнати Ісуса Христа? Ви хочете дізнатися, як Його божественна сила може зцілити ваші рани і зміцнити вас? Ви хочете відчути приємну, заспокійливу силу Спокути Ісуса Христа, яка діє у вашому житті? Щоб відповісти на ці запитання, знадобляться зусилля — багато зусиль”²⁸. Він підтверджує наявність питань, які непокоять студентів, кажучи: “Якщо у вас є запитання — а я сподіваюся, вони у вас є, — шукайте відповіді з палким бажанням повірити. Дізнавайтеся все, що можете, про євангелію, і обовʼязково звертайтеся за скеруванням до джерел, сповнених істиною”.

На мій погляд, це і означає фраза “заохочувати до старанного вивчення”, і це те, що ми маємо робити, аби запросити наших студентів взяти на себе відповідальність за свої свідчення. Таке взяття на себе відповідальності за самостійне вивчення має підкріплюватися тим, як ми структуруємо процес навчання, щоб вони мали можливість залучатися настільки глибоко й активно, як вимагається, аби стати справжніми учнями Христа. Ще раз обміркуйте запрошення Пророка: “Працюйте над ним. Набувайте його. Дбайте про нього. Зміцнюйте його, щоб воно зростало”. Чи заохочується на наших заняттях такий вид особистого залучення, щоб поглибити свідчення і вдосконалитися в учнівстві? Чи є якісь способи, у які ми можемо торкнутися їхніх сердець або докласти кращих зусиль, щоб торкнутися їхніх сердець і заохотити їх до старанного вивчення?

Я почав свій сьогоднішній виступ з розгляду цілей релігійної освіти в Церкві, серед яких — потреба допомогти нашим студентам:

1. “Зміцнити віру в Небесного Батька і Його “великий план” та свідчення про них…

2. Стати на все життя учнями Ісуса Христа, які укладають завіти й дотримуються їх… [і]

3. Навчитися краще знаходити відповіді, розвіювати сумніви, відповідати з вірою і розповідати про причину надії, що в них є, за будь-яких обставин, у яких вони можуть опинитися”²⁹.

Коли ми допомагаємо студентам виявляти їхню особисту свободу волі, їхнє навернення поглиблюватиметься, а це допоможе їм стати учнями на все життя. У жовтні минулого року Президент Нельсон сказав: “Зараз для нас час зробити учнівство нашим найвищим пріоритетом”³⁰. І він додав: “Вам ще не надто рано і не надто пізно стати відданими учнями Ісуса Христа”³¹. Діймо старанно зараз, поки не стало надто пізно. Як він сказав: цей час — зараз. Мене все більше й більше зворушує застереження мого брата, [апостола] Павла, — його сповнене благання застереження, звернене до провідників Церкви в Ефесі:

“Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив [наглядачами], щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров’ю набув Він.

Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть.

Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою”³².

Студенти, для яких ми, за словами Павла є “наглядачами”, — безмежно дорогоцінні, набуті власною кров’ю Спасителя. На нас покладено відповідальність подавати їм праведний приклад, живити їх і зміцнювати проти “вовк[ів] лют[их]”, з якими вони можуть стикнутися поза Церквою і навіть у самій Церкві — як сказав Павло, серед нас “самих”, — які говоритимуть неправду і прагнутимуть зробити їх власними учнями, а не учнями Спасителя. Ми повинні допомогти студентам пізнати істину, навчитися користуватися свободою волі та, найголовніше, відчути глибоку й незмінну любов Батька і Сина.

Я свідчу про нашого люблячого й улюбленого Небесного Батька та Його план викуплення. Я свідчу, що Його Єдинонароджений Син Ісус є реальним і живим, і є воскреслим Викупителем, Який сидить праворуч Батька, предʼявивши Свої права на милість до дітей людських³³. Як і Мормон, я проголошую, що я є учнем Ісуса Христа³⁴ і прагну бути Христовим учнем скільки житиму. Зміцнімося ж, кожен з нас, у нашому учнівстві та зусиллях, спрямованих на те, щоб допомогти якомога більшій кількості людей стати відданими учнями Ісуса Христа на все життя.

Нехай Бог благословить вас. В ім’я Ісуса Христа, амінь.