Наша мета — стати учнями Ісуса Христа на все життя
Вплив ефективного навчання євангелії
Духовний вечір на конференції релігійних освітян, 12 червня 2025 р.
Я з Теннессі, регіону, де живе багато консервативних християн, і коли я навчався у старших класах, то належав до організації, яка називалася “Товариство спортсменів–християн”. Дивлячись на мене зараз, важко здогадатися, що в ті роки я був хорошим спортсменом у чудовій фізичній формі. Кілька років тому моя мама відправила моїй дружині фотографію, коли я був у старших класах і мав густе волосся і трохи м’язів. Разом з цією фотографією мама надіслала моїй дружині таке втішне послання: “Це те, що ти можеш очікувати після воскресіння”.
Отже, “Товариство спортсменів–християн” було і залишається організацією з чудовою місією. Це була спільнота спортсменів з різних конфесій, яких об’єднувала віра в Христа. Наприкінці передостаннього року навчання мене обрали президентом шкільного осередку “Товариства спортсменів–християн” на наступний навчальний рік — випускний.
Моє ім’я було подано до головного управління Товариства в штаті як нового президента осередку разом із моєю релігійною належністю. Трохи згодом куратору нашого відділення прийшло повідомлення, що потрібно подати на розгляд інше ім’я. Наш куратор сказав мені про отримання інформації, що я не можу бути президентом шкільної секції Товариства, оскільки вони не визнавали членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів християнами. Моя віра ще ніколи не була випробувана таким чином.
Президентом було обрано іншого кандидата, але через кілька місяців я дізнався, що хтось з представників Церкви спілкувалися з “Товариством спортсменів–християн” і питання було вирішено. Я продовжував бути активним учасником цього Товариства, бо там справді були чудові люди.
Тож у кінці кожного навчального року кожний шкільний осередок голосує за спортсмена року, і в кінці мого останнього року в школі однолітки проголосували за мене як за “Найкращого атлета в Товаристві спортсменів–християн”. Чесно кажучи, у мене було відчуття, що справедливість перемогла. За рік до цього мене взагалі не визнали християнином, а тепер я отримував їхню нагороду.
І от моє ім’я, разом з моєю релігійною належністю, було подано на розгляд головного управління Товариства в штаті як спортсмена року моєї школи. Але знову куратору нашого осередку передали повідомлення, що необхідно подати інше ім’я. Очевидно, що питання так і не було вирішено.
Наш куратор, який також був моїм тренером з футболу та боротьби, сказав, що він подав вимогу, аби хтось з головного управління Товариства в штаті приїхав до нашої школи і пояснив рішення, яке мій тренер не підтримував.
Дуже приємний, доброзичливий чоловік приїхав, щоб зустрітися зі мною. Ми зустрілися у класі мого тренера, коли він був вільний. Цей чоловік пояснив: він хоче, аби я зрозумів, чому членів нашої Церкви не вважають християнами.
Він витягнув зі своєї сумки аркуш паперу. На цьому аркуші були перераховані десять пунктів нашої доктрини, які, за його словами, не узгоджувалися з їхнім визначенням християнства. Вам знайомі ці пункти: наше вірування, що Божество складається з окремих осіб, що, крім Біблії, є інші Писання тощо.
Називаючи ці пункти, він поставився до мене з великою добротою — я б навіть сказав, по-християнськи. Він був хорошою людиною, якій трохи бракувало знань. Він знову відкрив сумку, поклав туди свій аркуш і щиро запитав, чи були в мене якісь запитання.
І я відповів: “Так, є”. Я сказав: “Здається, у Вашій сумці є Біблія, чи не так?”
І він відповів: “Так”.
Я сказав: “Чи можемо ми подивитися деякі вірші в ній?”
Тут я мушу сказати, що в мене були чудові вчителі семінарії. І ми вміли дуже швидко знаходити потрібні вірші у Писаннях. В той час кожного року нам треба було вивчити сорок віршів для опанування, й кожну п’ятницю на занятті семінарії ми їли пончики та шукали вірші у Писаннях на швидкість, і я в цьому був дуже завзятий. Я не лише підкреслював червоним кольором вірші, які треба було вивчити, але, мені соромно визнати, також трохи загинав сторінки для легшого пошуку віршів для опанування. А потім, одразу перед змаганням колу з пошуку віршів у Писаннях на швидкість, я посипав сторінки дитячою присипкою. Якщо мій примірник Писань був біля мене і я просто клацав пальцями, то Писання самі відкривалися на сторінці з віршами для опанування.
Тож цей чоловік був достатньо добрим, щоб дати мені свою Біблію, яка, щоправда, не мала позначок для швидкого пошуку віршів. Ми звернулися до Матвій 3, Дії 7, 1 Хроніки 29 та інших уривків. Треба віддати йому належне, він з повагою мене вислухав. Це не змінило його рішення, але це змінило мене.
Якимось чином, переглядаючи ті уривки з Писань, я відчув їхню істинність глибше, ніж раніше до цього. Іноді свідчення приходить після випробування1. Моє свідчення і моє навернення не з’явилися завдяки тому досвіду, поодинокі події рідко коли стають основою міцної віри. Але це була одна з багатьох подій, що сприяла зростанню мого свідчення надалі.
Я дуже вдячний за моїх учителів ранкової семінарії, які допомогли мені закласти основу для зміцнення мого свідчення. Хоча їм дуже хотілося, щоб наш прихoд переміг у змаганні колу з пошуку віршів у Писаннях на швидкість, значно більше вони прагнули допомогти нам стати послідовниками Христа на все життя Вони дуже вплинули на моє життя. Я сподіваюся, що у спокійні хвилини, коли ви обмірковуєте уроки, ви усвідомите, який сильний вплив маєте на життя тих, кого навчаєте.
Молоде покоління неймовірне. На останній генеральній конференції Президент Рассел М. Нельсон сказав: “Підростаюче покоління зростає незламними послідовниками Ісуса Христа”2. Іншим разом він сказав: “У порівнянні з будь-яким іншим попереднім поколінням у вас є здатність бути розумнішими й мудрішими та мати більший вплив на світ!” 3 Щоб розкрити ту здатність, їм, поміж іншого, потрібні хороші вчителі євангелії.
Вони сповнені віри, але “віра [приходить] від слухання, а слухання через Слово Христове” 4. “А як почують без проповідника?” 5 Вони розуміють євангелію краще, ніж всі інші покоління, що були перед ними, але як вони можуть “розумі[ти], що [вони] чита[ють]… як [учитель] не напутить [їх]”6.
Коринтянам Павло написав: “А інших поставив Бог у Церкві, по-перше — апостолами, по-друге — пророками, по-третє — учителями, потім дав сили”7. Тож ви знаходитеся одразу між апостолами, пророками і силою та відіграєте важливу роль у величі цієї миті й прискоренні роботи Господа8.
Наша мета — стати учнями Ісуса Христа на все життя
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон почав і закінчив свій вчорашній виступ оглядом цілей релігійної освіти в Церкві. Мене вразило, що він повторив думку про допомогу нашим студентам стати учнями Ісуса Христа на все життя і зробив наголос на цьому. Здавалося, він мав намір нагадати нам, чого ми сподіваємося досягти завдяки нашому навчанню.
Лише через шість місяців після свого покликання до Кворуму Дванадцятьох Апостолів, тоді ще старійшина Рассел М. Нельсон виступав у цьому студмістечку під час недільного духовного вечора. Його послання було натхненним і сповненим розуміння, але найбільше я хочу виділити назву його виступу. Він почав свій виступ такими словами: “Я назвав свій виступ так: “Починайте, маючи на думці певну мету”. Потім він пояснив: “Напевно, на це частково вплинув мій досвід роботи хірургом. Плановий розріз ніколи не робиться без планування його закриття. Однак той самий принцип стосується усіх галузей. Найкращі бігуни не починають забіг, не знаючи, де фініш”9.
Усвідомлення кінцевої мети — знати, де проходить фінішна лінія, і розуміти, якого результату прагнемо, — завжди необхідне, але це особливо важливо у навчанні євангелії. Коли ми зосереджуємося на божественній меті, нам легше її досягнути.
Президент Томас С. Монсон наголошував: “Ціль навчання євангелії… полягає не в тому, щоб “наповнювати інформацією” розум слухачів… Мета в тому, щоб надихнути кожну людину думати про євангельські принципи, відчути їх, а потім щось зробити, щоб жити за цими принципами”10.
У Загальному довіднику сказано: “Ми навчаємо євангелії, щоб допомогти людям зміцнювати їхню віру в Небесного Батька та Ісуса Христа. Ми прагнемо допомогти людям стати більш схожими на Спасителя, отримати Його силу у своєму житті і зрештою — отримати вічне життя”11.
Ви вже робите це у чудовий спосіб. Ми бачимо ваш вплив на життя підростаючого покоління. Ще більше молодих людей відвідують семінарії та інститути, їдуть на місії, служать у храмі і стають учнями Ісуса Христа на все життя.
Моє сьогоднішнє запрошення просте: продовжуйте цілеспрямовано навчати, маючи на меті учнівство на все життя. Дивіться на все, що ви робите з цієї точки зору. Періодично переглядайте те, чого ви навчаєте, як ви навчаєте і навіть те, які засвоєні знання ви перевіряєте. Переглядайте не лише те, що ви допомагаєте їм вивчити, але й те, що ви надихаєте їх робити і ким ставати. Вчіть їх з наміром допомогти стати “створіння[ми] нов[ими]”12 у Христі.
Ось кілька запитань для роздумів: як те, чого я навчаю, і те, як я навчаю, впливає на сприйняття моїми студентами запитань, що звучать під час співбесіди для храмової рекомендації? Чи моє навчання зміцнює віру в Небесного Батька, Ісуса Христа і Святого Духа? Чи воно зміцнює свідчення про Відновлення євангелії Ісуса Христа і про сучасних пророків та апостолів? Чи воно зміцнює прагнення студентів дотримуватися заповідей і щодня каятися?
Заохочуйте до старанного вивчення євангелії
Якщо нашою метою є учнівство на все життя — нам треба, за словами старійшини Крістофферсона, “подума[ти] про те, як навчав Спаситель”. Те, як ми навчаємо, має значення.
Ви можете пригадати урок президента Бойда К. Пекера про методи навчання, під час конференції зони, коли він був президентом місії. Сестра Пекер спекла триярусний торт, який був гарно прикрашений кремом різного кольору. Зверху було написано “Євангелія”.
Коли всі місіонери зібралися, торт урочисто занесли. Президент Пекер показав на торт, який символізував євангелію. Потім він запитав: “Хто хоче шматочок?”
Нескладно знайти місіонера, який хоче торт. Добровольця, який нічого не підозрював, викликали наперед. Президент Пекер тоді занурив свою руку у верхівку торта і відламав великий шматок. Він стиснув кулак так, що крем виступив між пальцями. Потім він жбурнув шматок торта в приголомшеного старійшину, забризкавши йому костюм.
Після паузи, для більшого ефекту, він повернувся до решти місіонерів і запитав, чи не бажає ще хто-небудь скуштувати торт. Він сказав: “Чомусь бажаючих більше немає”.
Потім він дістав кришталеву тарілку, срібну виделку, лляну серветку і красивий срібний сервірувальний ніж. Він повернув торт іншим боком. І далі з великою гідністю обережно відрізав шматочок з цього боку, акуратно поклав його на кришталеву тарілку і запитав: “Хто-небудь хоче шматочок торта?”
Президент Пекер пояснив: “Урок був очевидним. В обох випадках це був той самий торт, з тим самим смаком і тією ж поживністю. Саме спосіб подачі робив його або привабливим, навіть спокусливим, або ж, навпаки, непривабливим і навіть відразливим”. Він нагадав місіонерам, що торт символізував євангелію, і запитав, як вони могли її “подавати”13.
Спосіб “подачі” євангелії може стати визначальним: або ми просто заповнюємо розум наших студентів інформацією, або ж надихаємо їх стати старанними учнями, які змінюють свої серця, погляди, дії і навіть єство, щоб все життя бути учнями Ісуса Христа14.
Щоб навчати так, як навчав Спаситель, треба любити тих, кого ми навчаємо, навчати Духом і навчати доктрини15. Це те, що ми, вчителі, робимо.
А що ж вимагається від студентів? Яка їхня роль? Їхня роль: старанно навчатися, брати відповідальність за своє навчання і застосовувати принципи євангелії у своєму щоденному житті.
Вчора старійшина Крістофферсон запросив нас заохочувати студентів до старанного навчання. Він навчав нас про те, як Спаситель заохочував до старанного навчання. Він сказав: “Він навчав [Своїх учнів] так, що вони мали думати, брати участь, обговорювати і мали застосовувати Його вчення”. Нам потрібно робити так само.
Висновок
На завершення, дякую вам за все, що ви робите для тих, кого навчаєте, і за те, що ви робите для царства Бога. Мета нашого навчання — виховати учнів Ісуса Христа на все життя. Нехай Бог скеровує вас у тому, як ви “подаєте євангелію”, щоб заохочувати до старанного навчання.
Я свідчу про Досконалого Вчителя, Самого Ісуса Христа, нашого Заступника, “Начальника й Виконавця [нашої] віри”16 і “Первосвященика майбутнього доброго”17.
В ім’я Ісуса Христа, амінь.