“Я буду вдома на Різдво”

Колись, дуже багато років тому, я був молодим батьком і хотів допомогти моїй любій дружині підготуватися до народження нашого первістка — сина. Я нервував до нестями. Пат розповідала, що коли нарешті з’явилися перші ознаки пологів, я схопив подушку, на якій спав, і в самій піжамі попрямував до дверей, ледь не залишивши дружину вдома і навіть не перевдягнувшись у сорочку і штани.

Можливо, саме її магнетичний характер не дозволив мені дійти до дверей. Хто знає! Можливо, завдяки її люблячій безпеці тій дитині було тепло і затишно у його маленькій оселі ще кілька годин.

У будь-якому випадку, Різдво — це єдиний день у році, коли ми найбільше хотіли б побути вдома. Одна з найпопулярніших різдвяних пісень називається так: “Я буду вдома на Різдво”. А якщо ми не в змозі бути там, у нас від емоцій з’являється клубочок у горлі, навіть якщо ми виросли і залишили в минулому іграшки й мішуру нашого дитинства.

У цю мить, коли ми звертаємося до вас, майже 85 000 місіонерів служать десь по світу, зазвичай не близько від дому.

Більшість студентів, які навчаються далеко від дому, планують поїздку додому, але не всі, бо, можливо, не кожен може собі це дозволити.

По всьому світу відбувається так багато жахливих воєн, що важко підрахувати, скільки військовослужбовців не будуть вдома на це Різдво. Але їхня кількість обчислюватиметься сотнями тисяч.

Ісус, Марія та Йосип тієї особливої ночі пізнали, що таке бути на самоті далеко від дому. Через дві тисячі років по тому ми все ще співаємо: “Для Нього був прихистком хлів, колискою були ясла; з бідними й скромними жив на землі святий наш Спаситель прекрасний”.

Мине лише кілька коротких років, і це дитя знову залишиться на самоті, проголошуючи, що Він “Сам один… чавило топтав… і не було нікого [з Ним]”. Зазнаючи жахливих страждань, Він боявся, що Його полишили всі, навіть Його Небесний Батько. Але пізніше стало зрозумілим значення цих подій, і тоді Різдвяна ніч перетворилася на ніч радості та обіцянь, ніч ангелів, зірок і спасіння, на ніч, щоб, якщо можливо, провести її з рідними.

Цього Різдва дозвольте мені запропонувати кожному з вас стати, хоч на короткий час, сім’єю для когось, хто без вашої уваги залишиться самотнім. Самотність — це неймовірно болісне почуття. Я знаю, що багато людей були самотнішими за мене, але останні три Різдва були для мене дуже болісними без товариства тієї досконалої мами, про яку я говорив раніше.

Однак у цей період зі мною відбувалося щось викупительне. Це був час для роздумів, більшого смирення і виявлення глибшої вдячності. Можливо, цього Різдва ми зможемо благословити життя людини, яка зараз самотня, і зробити так, щоб вона на мить, за обіднім столом чи під час спільного вечора, відчула, що дійсно повернулася додому на Різдво.

Серед небагатьох випадків, коли мене не було вдома на Різдво, як президента Фарнза, мабуть, уперше це сталося під час служіння місіонером повного дня — іноді самотнього, та завжди найбільш винагороджуваного.

Ось один із листів, який одночасно відображає роздуми й ніжні почуття. Він належить іншій людині, і в ньому відчувається його глибока зрілість і туга за домом. Це той лист, який всім нам хотілося б написати не один раз.

“Любий тату! Це вперше за все моє життя, коли я не вдома на Різдво. [Я] сиджу перед каміном у пансіонаті … дивлячись на язики полум’я, що здіймаються димарем вгору, [уносячи з собою] спогади про інші дні Різдва. Коли ми вранці, одягнені в піжами, поспішали сходами вниз. [Потім з великою радістю ми] бігли назад нагору … щоб показати [вам] усі наші [подарунки — яблука, апельсини та домашні цукерки]. Ви з мамою [чомусь здавалися дуже втомленими], але грали з нами і цілували нас, перш ніж відправити назад у ліжко до світанку. Удень ви возили нас вгору і вниз по вулиці на нових санях [яких ми не бачили раніше], і ми знали, що ти найбільша, найсильніша людина в усьому світі… Минулої ночі мені не вистачало того захоплення від можливості [побачити, як приходить] Санта-Клаус. І сьогодні вранці він [теж] не прийшов. Я сумую за тобою, [тату. Але через цю нову] відстань між нами я починаю бачити у твоєму житті [справжній] дух Різдва… Нехай Бог благословить тебе, тату, і збереже тебе назавжди таким же прекрасним для мене. З любов’ю, Гордон”. Наш Гордон Бітнер Хінклі.

Щасливого Різдва бажають наш Небесний Батько, Який ніколи не втомлюється і не підводить, та Його Єдинонароджений Син, Його Дитя — цей маленький хлопчик і наш Брат — Який виріс, щоб “немочі наші узя[ти] і наші болі пон[ести]… за наші провини… мучени[м бути]”. Ми дякуємо нашому Небесному Батькові за обіцяного Месію — найвеличніший з усіх дарів на Різдво. В Його ім’я, в ім’я Ісуса Христа, амінь.