"Прийміть цей дар"

У різдвяний час у нас мимохіть виникають думки про дім — наш земний і наш небесний дім. Однак Різдво, яке стало для мене незабутнім, було Різдвом, яке я вперше святкував далеко від дому.

Я був відносно новим місіонером повного дня в Бразилії; все ще звикав до незнайомої культури й мови. Одного дня, коли ми з напарником проходили через бідну фавелу [квартал], то почули, як хтось покликав нас: "Ви навчаєте про Ісуса?"

Ми повернулися й побачили жінку, яка запросила нас до свого маленького помешкання з земляною підлогою. Ми познайомилися з її літньою матір’ю і сімома дітьми, які якимось чином жили разом у тому малесенькому будиночку. Ми почали навчати їх відновленої євангелії Ісуса Христа, і вони охоче навчалися.

З наближенням Різдва ця сім’я запросила нас на різдвяну вечерю в їхньому домі. Визнаю, що я не був у захваті від їхнього запрошення. Мені було важко уявити, яку різдвяну вечерю могла запропонувати ця бідна сім’я. У них навіть не було стола, за яким вони могли б сидіти! Будучи незрілим, я подумав про більш заможні сім’ї в приході й міркував, чи не слід нам чекати кращої пропозиції від когось із них.

На щастя, мій старший напарник був мудрішим за мене і швидко прийняв запрошення. У день Різдва нас радо прийняли у скромній домівці цієї сім¿’ї.

Я не був готовий до побаченого.

Посеред кімнати стояв стіл, на якому стояли тарілки з рисом, квасолею, м’ясом і картоплею та висока пляшка газованої води. А стільців було лише два — один для мене, а інший для мого напарника.

Я не міг вимовити й слова й був приголомшений. Вони приготували цю різдвяну вечерю саме для нас. Мабуть, для них то була велика жертва. Втім, коли я сидів за столом і дивився на дітей, які сиділи біля стіни й спостерігали, як ми їмо, то помітив усмішки на їхніх обличчях. Жертва заради нас, незнайомців з іншої країни, була для них радісною. Вони зробили нам чудовий подарунок, а я спочатку вагався, чи прийняти його.

Те Різдво змінило моє життя назавжди. І хоча минуло багато років, я часто про нього згадую. Спогади про радісну жертву тієї сім’ї спрямовують мої думки до жертви Ісуса Христа, Його священного дару викуплення і зцілення. Зрештою, саме завдяки Його дару ми і святкуємо Різдво.

Я думаю про запитання нашого Небесного Батька: "Кого Мені послати?", і сміливу відповідь Сина: "Ось Я, пошли Мене".

Я думаю про скромне народження і смиренне життя Ісуса— Його готовність "зій[ти] з небес до дітей людських, і … жити у скинії з глини».

Я думаю про Його страждання у Гефсиманії, де Він "немочі наші узяв", "наші болі поніс" і взяв на Себе наші гріхи.

"Свята Його кров, наче міст над безоднею".

Я думаю про Його Воскресіння, Його славетну перемогу над смертю.

І тоді я запитую себе: "Чи приймаю я дар, який Він так радісно пропонує?" Я багато разів замислювався над цим запитанням після тієї різдвяної вечері в Бразилії.

Минули роки, і я повернувся до Бразилії, цього разу служачи зі своєю дружиною провідниками місії. Я так багато навчився від кожного місіонера, який служив з нами. Я захоплююся їхнім палким і завзятим бажанням принести Господу прийнятне приношення.

Я особливо пам’ятаю розмову, яка відбулася з однією дорогою сестрою наприкінці її місії. Вона зізналася мені, що боїться їхати додому. Вона хвилювалася, що згадуватиме свою місію з відчуттям жалю, думаючи про те, як могла б краще служити, переймаючись тим, що могла б зробити більше. Я намагався заспокоїти цю чудову місіонерку. Ми поговорили про те, як поглянути на її місію і на її життя під іншим кутом. Наша відданість Ісусу Христу не схожа на шкільне завдання, яке ми здаємо, сподіваючись отримати відмінну оцінку. Ісус Христос — єдина досконала особа, і лише Його життя є досконалим. Прагнучи вдосконалюватися, ми звертаємося до Нього, і не робимо це в дусі: "Я це зробив!", або "Я заслужив!", або "Я досяг!", а радше "Я приймаю".

Звичайно ж, ми хочемо жити так, щоб це було прийнятним для Господа. Звичайно, ми сподіваємося, що Він прийме наше приношення. Але не менш важливим — або, можливо, навіть більш важливим — є запитання: "Чи приймаю я Його приношення?"

Я не думаю, що приймати дар Спасителя можна пасивно чи недбало. Для мене слово прийняти означає свідомий вибір і свідому дію. Оскільки Його жертва за нас була добровільною, Він хоче, щоб ми прийняли її добровільно. Як і будь-який хороший дарувальник, Господь чуйно ставиться не лише до наших потреб, але також і до наших бажань. Алма навчав: "Він дарує людям згідно з їхнім бажанням".

Коли Ісус пішов до купальні у Віфесді й побачив чоловіка, який вже 38 років не міг ходити, Він запитав його, чи хоче той зцілитися. Це запитання здається зайвим, але Цілитель не зцілює нас проти нашої волі. Диво сталося лише після того, як чоловік висловив своє бажання.

Чого бажаєте ви? Що ви дійсно хочете відчути і чого досягти в цьому житті — сьогодні, завтра і у вічності? Вам потрібна втіха? Допомога? Чи сподіваєтеся ви знову знайти мир? Знайти силу в Господі? Чи хочете ви зцілитися? Отримати прощення? Бути викупленими? Чи дійсно ви хочете ставати все більше й більше схожими на Ісуса Христа — жити з Ним і з нашими небесними батьками вічно?

Якщо так, тоді прийміть дар, який пропонує вам Ісус Христос.

"Бо яка користь людині від дару, який дарується їй, якщо вона не приймає дар?… Вона не радіє ні від того, що дається їй, ні тому, хто є подавцем дару".

Бог не буде нав’язувати Свій шлях у нашому житті і не буде нав’язувати нам Свій дар. Натомість Він дає нам можливість прийняти його. “Зверніться до Мене”, — каже Він, — і тоді ви побачите, що Він не лише повернувся до вас, а що Його руки милості завжди простерті.

Щоб допомогти пояснити, що означає звернутися до Господа, я б хотів поділитися тим, чого навчився від своєї онучки Блейклі, коли їй було лише два роки.

Кожного року на Різдво Блейклі та інші онуки приходять до нас додому, щоб долучитися до однієї з наших улюблених різдвяних традицій: помилуватися красивими вертепами. У нас з дружиною є колекція вертепів з усього світу, і кожного Різдва ми розставляємо їх по всьому будинку, щоб онуки могли їх знайти.

Ось фотографія одного з вертепів. Як ви можете бачити, посередині — немовля Ісус, а решта фігурок — Марія, Йосип, пастухи, мудреці та інші — розташовані в лінію, щоб їх усіх було видно. Вочевидь, це доволі традиційний спосіб встановлення різдвяного вертепу.

Одного року я помітив дещо дивне в наших вертепах. Хтось обійшов увесь будинок і переставив фігурки персонажів. Усі фігурки в кожному вертепі були розміщені колом, обличчям до немовляти Ісуса. Пізніше я дізнався, що саме Блейклі внесла цю чудову зміну до нашого різдвяного декору.

Цим простим вчинком Блейклі виклала мені глибокий урок: недостатньо просто бути в одному місці зі Спасителем. Недостатньо лише трохи повернутися в напрямку до Нього або бути поруч з тим, хто знаходиться близько до Нього. Аби повною мірою прийняти дар Христа, кожному з нас потрібно повернутися лицем до Нього.

Отже, як нам це зробити? Що означає повернутися лицем до Спасителя? Як ми показуємо, що приймаємо Його дар викуплення і зцілення?

Я переконаний, що відповідь міститься в цій пораді Президента Рассела М. Нельсона: нам необхідно "знай[ти] радість у щоденному покаянні".

Це дійсно настільки просто. Ми приймаємо дар Спасителя, коли каємося, коли звертаємося до Нього. Він віддав Своє життя, щоб ми могли змінитися, покращитися, бути зціленими і викупленими. Тож ми приймаємо цю пропозицію, змінюючись, удосконалюючись і приймаючи Його цілющу силу у своє життя.

І ми не робимо це одноразово. Ми робимо це кожен день, тому що нам це потрібно кожен день. Прийняти дар Спасителя — це зобов’язання на все життя. Це дар, який ніколи не закінчиться, якщо ми не перестанемо його приймати і будемо звертатися до Спасителя.

Іноді ми говоримо про те, щоб зберігати в собі дух Різдва протягом усього року. Я знаю дітей, які часто мріють, щоб Різдво було кожен день. Дійсно, ми можемо — і повинні — святкувати Різдво кожного дня, звертаючись до Спасителя і з вдячністю приймаючи Його дар. Якщо ми відчуємо радість щоденного покаяння, то зрозуміємо, що благословення Різдва і чудо Його дару можуть бути нашими постійно.

Дорогі брати і сестри, я свідчу, що Ісус Христос, Син Божий, добровільно, з любов’ю і радістю віддав Своє життя як дорогоцінний дар, щоб ви і я могли бути зціленими, викупленими і піднесеними. Я молюся, щоб кожен з нас повернувся обличчям до Ісуса Христа і прийняв Його дар — цього Різдва і кожного дня нашого життя. В ім’я Ісуса Христа, амінь.