З рубрики Щотижневі послання для дорослої молоді
Три запитання, які виникли у мене після навернення до Церкви (і як моя божественна сутність допомогла мені на них відповісти)
Авторка живе в Торонто, пров. Онтаріо, Канада.
Запитання ― це не просто те, що відчувають новонавернені. Це те, що зміцнює моє свідчення упродовж усього мого життя.
Здобуття мого свідчення було схоже на складання пазла.
Коли я вперше в старших класах помітила подругу, яка не вживала алкоголь чи не курила, я дізналася про Слово мудрості і знайшла один шматочок пазла. Коли я прочитала Книгу Мормона, дізналася про Джозефа Сміта і прийняла свою потребу у Спасителі, я зібрала більше таких шматочків.
Але в той же час, чим більше шматочків пазлу я знаходила, тим більше розуміла, наскільки багатьох з них мені ще не вистачало. Я знаходила відповіді на свої запитання, але ці відповіді часто породжували додаткові запитання. Деякі з цих запитань були простими, і на них могли відповісти місіонери, а інші вимагали багато часу й вивчення.
У мене все ще є запитання ― гадаю, що завжди будуть. Однак я знайшла основу, яка дає мені опору, поки я зміцнюю своє свідчення і продовжую вчитися з вірою:
Моя божественна сутність.
Ось три запитання, які в мене виникли стосовно євангелії, на які моя божественна сутність допомогла відповісти:
1. Як мені відпустити минулі гріхи?
Коли я знайомилася з Церквою Ісуса Христа Святих Останніх Днів, то запитувала себе, як мені відпустити своє минуле. Дізнаючись більше про євангельські норми, я почала розуміти, що спосіб мого попереднього життя не узгоджувався з ученнями Ісуса Христа.
Але коли я дізналася про любов Бога до мене, Його дитини, то відчула, що можу перестати перейматися минулими гріхами. Ми дізнаємося з Ісая 1:18 ― “Коли ваші гріхи будуть як кармазин, ― стануть білі, мов сніг”.
Мені було приємно дізнатися, що завдяки моєму Спасителю я більше не мусила триматися за свої гріхи. Я могла покаятися, звернутися до Нього і скинути цей тягар. І це була найзаспокійливіша, найзахоплюючіша істина з усіх, що я коли-небудь чула.
2. Яка моя роль у збиранні Ізраїля?
До переїзду в Канаду моя сім’я жила в Македонії, на історичній батьківщині. Я повернулася до Македонії, щоб після свого хрищення пожити з татом півтора року. До переїзду я не до кінця розуміла, що таке збирання Ізраїля і що воно означає, коли в моєму патріаршому благословенні пояснювався мій родовід у домі Ізраїля.
Але коли я почала ходити до церкви в Македонії і ближче познайомилася з місцевими жителями, то неодноразово відчувала, що Бог знає і любить тих людей. Ця маленька країна, де зовсім небагато членів Церкви, була надзвичайно важлива для Нього.
Я почала здобувати свідчення завдяки словам Президента Рассела М. Нельсона (1924–2025): "Євангельський невід для збирання розсіяного Ізраїля є дуже великим. У ньому є місце для кожної людини, яка повністю прийме євангелію Ісуса Христа".
А після того як охристився один мій друг з Македонії, я відчула неймовірно приємну радість, яка приходить від того, що ми ділимося євангелією і збираємо Ізраїль. Здавалося, ніби все стало на свої місця, коли я почала розглядати свій родовід у домі Ізраїля як такий, що надав мені прекрасну і чудову ідентичність, яка допоможе мені продовжувати ділитися євангелією.
3. Що робити, якщо у мене продовжують виникати запитання?
Я знайшла відповіді на багато своїх запитань, але не на всі.
Недавно, коли я була у храмі й думала про своє життя, я не могла позбутися болісної думки, яка виникла в моїй голові: "Я дуже хочу, щоб моя мама могла бути тут зі мною".
У мене є багато запитань пов’язаних з тим, що я єдина членкиня Церкви у своїй сім’ї. Запечатування до моєї сім’ї ― це одне з найглибших прагнень мого серця, і я не знаю, чи це станеться у цьому житті, ― або чи знайду я всі відповіді на свої запитання.
Але я точно знаю, що я ― дочка Небесного Батька, яка має божественний зв’язок з Ним. Президент Нельсон навчав, що "усі, хто укладають завіт з Богом, мають доступ до особливої любові та милості".
І поки я продовжую знаходити нові шматочки пазлу свого свідчення, мене втішає знання про те, що бути дитиною Бога і мати запитання не є чимось взаємовиключним. Запитання необхідні для мого зростання як учениці Христа. І я знаю, що запитання — це не щось характерне лише для нових членів Церкви, а важлива складова побудови мого свідчення протягом усього мого життя.
Працюючи над відповідями на складні запитання, ми можемо покладатися на Спасителя, Який знає приховані запитання нашого серця. Завдяки нашому божественному спадку ми маємо доступ до Нього, до Небесного Батька та до Їхньої сили.