Чи може досконалий Спаситель зрозуміти, що означає страждати?

Я вважала, що то був зірковий час моєї місії: я навчала нову місіонерку, готувала слухачів до хрищення і все у моєму місіонерському житті мені подобалося. Я була дуже щаслива!

Але я не помітила, як у мені накопичувалися стрес і тривога.

Якось увечері я лягала спати, і у мене почалася друга за все життя панічна атака, — перша сталася за дев’ять років до того. Дев’ять років!

Чому після зовсім короткого періоду тривожності в дитинстві вона раптом знову дала про себе знати зараз?

Я вперто намагалася продовжувати свою місію у звичайному режимі, вважаючи, що зможу вирішити свої проблеми.

У той час, коли я намагалася контролювати свій психічний стан, хтось поділився зі мною роздумами про те, що переживав Спаситель у Гефсиманії.

Ісус сказав: “Обгорнена сумом смертельним душа Моя”. А потім Спаситель молився: “Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хочу, а як Ти” (Maтвій 26:38–39).

Чи відчували ви коли-небудь тягар власного суму? Чи запитували ви Бога: “Чи є інший шлях?”

Будучи довершено готовим, довершено слухняним і маючи довершену любов, наш Викупитель прийняв волю Батька. Він був досконалим, бо був безгрішним, та все ж Він відчував біль, смуток і самотність.

Зрештою, Він спустився нижче всього, щоб мати здатність нас підняти.

Президент Джеффрі Р. Холланд, діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Як сказано у Писаннях, Ісус “страдник[ом]” був [Ісая 53:3]. Він відчував сум, голод, розчарування та нестерпну самотність. У ці та в усі часи ні любов Ісуса, ні любов Його Батька ніколи не минає”.

Знання про те, що Христос стикався з труднощами, є для мене нагадуванням, що Він розуміє душевний біль, депресію, виснаження, розчарування, тривожність і самотність більше, ніж будь-хто.

Саме Він плакав, коли помер Лазар (див. Іван 11:33–36). І саме Він, помираючи на хресті, запитав: “Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?” (Марк 15:34).

Але Ісус Христос також знає радість, любов, співчуття, милість і мир більше, ніж будь-хто. Тому що Він досконалий. Тому Він досконало знає, що ми відчуваємо.

Президент Холланд свідчив: “У цю Великодню пору нас найбільше втішає те, що оскільки Ісус пройшов таку довгу, самотню путь, абсолютно один, нам не доведеться робити те саме. Завдяки Його самотній подорожі ми маємо величну підтримку на нашому меншому за масштабами шляху страждань — милосердну турботу Небесного Батька, незмінне товариство Улюбленого Сина, незрівнянний дар Святого Духа”.

Зрозумівши, що Ісус Христос точно розуміє, що я відчуваю, борючись із тривожністю, я зрештою дозволила Йому допомогти мені нести мої тягарі.

Моя тривожність не зникла раптово. У мене все ще були важкі дні. Але наблизившись до Христа, я відчувала тривалу радість, бо знала, що Він був поруч зі мною, кажучи: “Я знаю. Я точно знаю, що ти відчуваєш”.

У той період Христос став моєю найближчою довіреною особою.

Я думаю, що іноді ми схильні думати, що через Його досконалість Христос здається далеким і недосяжним, що Його величні діяння і дивовижне життя роблять Його таким далеким від нас — пересічних, недосконалих, гордовитих істот. Але найближче Він знаходиться саме тоді, коли ми постаємо перед найскладнішими битвами, найглибшими скорботами і найважчими випробуваннями.

У цю Великодню пору ми можемо згадати, що Ісус Христос точно знає, що таке страждання, оскільки Він досконалий — єдина Особа, Яка в змозі відчувати наш біль і нести наші тягарі.

Тож коли вам важко, звертайтеся до Нього. Він точно розуміє нас.