З рубрики Щотижневі послання для дорослої молоді
3 ефективні звички, які допомагають мені жити за законом цнотливості
Автор живе в Формозі, Бразилія.
Цнотливість здавалася недосяжною. Але Ісус Христос допоміг мені прийняти її повною мірою.
Мені не завжди було легко жити за законом цнотливості.
Коли я приєдналася до Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів у 15 років, то була однією з небагатьох членів Церкви у своїй школі, тому мої норми стосовно побачень часто неправильно розуміли і з мене глузували.
Одним з найбільших викликів для мене було узгодження моєї сексуальної орієнтації із законом цнотливості. Я — бісексуалка, і коли я охристилася, то намагалася зрозуміти, як я можу жити за цим законом, особливо з огляду на те, що більшість моїх друзів були незацікавлені в тому, щоб дотримуватися цього закону разом зі мною.
Коли я подорослішала, то знайшла три ефективні способи, які допомагають мені дотримуватися моїх завітів.
1. Зробити відвідування храму пріоритетним
Відвідування храму допомагає мені залишатися відданою закону цнотливості. Я намагаюся ходити туди якомога частіше. Одного разу, коли у мене був важкий тиждень, я увійшла до целестіальної кімнати, відчуваючи себе пригніченою через власні помилки. Дивлячись на своє відображення у дзеркалі, я відчула спокій і згадала, як сильно Спаситель любить мене.
Президент Рассел М. Нельсон нагадав нам: “Ніщо не допоможе вам сильніше триматися за жезл із заліза, ніж регулярне поклоніння в храмі, настільки часте, наскільки дозволяють ваші обставини. Ніщо не захистить вас більше, коли перед вами поставатиме імла темряви цього світу. Ніщо так сильно не зміцнить вашого свідчення про Господа Ісуса Христа і Його Спокуту й не допоможе вам зрозуміти величний план Бога”.
Як і обіцяє Президент Нельсон, коли я ставлю відвідування храму в пріоритет, це нагадує мені про священні завіти, укладені мною з Небесним Батьком. Відвідування дому Господа зміцнює мою рішучість жити за Його заповідями і допомагає відчувати Його любов.
2. Брати участь в житті Церкви
Коли я почала ходити в Церкву, то часто ходила туди сама, оскільки була єдиним членом Церкви у своїй сім’ї. Іноді мені було важко відчувати свою приналежність, а це посилювало спокусу знаходити друзів у неправильному місці. Я зрозуміла, що один зі способів боротися з цим — це активніше долучатися до життя свого приходу. Як навчає нас Господь в Ученні і Завітах 58:27, нам слід “завзято займатися доброю справою, і робити багато чого за своєю власною вільною волею”.
Я почала з того, що добровільно допомогла прибрати каплицю. Я відвідувала всі заходи приходу і пропонувала допомогу, де тільки могла. Поступово я налагодила глибші стосунки з членами свого приходу. Одна сім’я почала запрошувати мене до себе на домашні вечори, недільні вечері і навіть просто провести час разом та пограти в ігри. Ми з моєю сім’єю стали з ними чудовими друзями, і це був прекрасний досвід для всіх нас.
Занурюючись у життя свого приходу, я знаходила можливості спілкуватися з іншими людьми, які поділяють зі мною однакові цінності й норми, зокрема і закон цнотливості. Моя приходська сім’я стала чудовим джерелом підтримки, допомагаючи мені залишатися вірною і сильною.
3. Прийняти покаяння
Покаяння — це не те, чого слід боятися, це — благословення, дар від нашого Небесного Батька та Ісуса Христа.
Кожного разу, коли я думаю про те, що зробив для мене Ісус Христос, мене переповнює вдячність. Я нагадую собі, що Спокута Ісуса Христа покриває всі мої слабкості, помилки і гріхи і що “це благодаттю ми спасенні після всього, що ми можемо зробити” (2 Нефій 25:23).
Сестра Крістін М. Ї, друга радниця в генеральному президентстві Товариства допомоги, сказала: “Якщо у вас є проблемна ситуація, яку, на вашу думку, потрібно було б уже подолати, не здавайтеся. Будьте терпеливими з собою, дотримуйтеся своїх завітів, часто кайтеся, звертайтеся по допомогу до своїх провідників, якщо потрібно, і ходіть у дім Господа якомога регулярніше… Він не полишить ваші завітні стосунки з Ним”.
Не бійтеся говорити зі своїм єпископом або провідниками священства про все, що лежить тягарем на вашому серці, особливо стосовно закону цнотливості. Вони хочуть допомогти вам покаятися і знайти зцілення у Спокуті Ісуса Христа. І не забувайте про силу щоденного покаяння. Хоча для цього потрібна сміливість, проте воно завжди варте зусиль. Я сильно відчувала Духа у своєму житті і щоразу, коли каялася, мала нагадування про Христову любов до мене.
Жити за законом цнотливості — це постійний процес
Пам’ятайте, що дотримання наших завітів, зокрема життя за законом цнотливості, — це безперервний процес, який триває все життя, а не завдання, яке можна виконати одноразово. Навіть якщо ви дотримуєтеся цих трьох дієвих звичок, життя за законом цнотливості вимагає постійних зусиль.
Незалежно від характеру випробувань: спокуси чи почуття невідповідності, — Небесний Батько любить кожного з нас. Закон цнотливості є божественним законом, і дотримання його приносить мир, радість і духовну силу. Я знаю, що завдяки Ісусу Христу ми можемо знайти потрібні нам зцілення, втіху і любов.
Я свідчу, що якими б не були ваші обставини, дотримання закону цнотливості абсолютно варте того!