Матерям маленьких дітей
Я думала, що не можу говорити про свої проблеми, бо комусь було ще важче
Чи виявляла я невдячність, коли говорила про труднощі, які переживала під час вагітності?
Я почала відчувати ранкову нудоту десь на п’ятому тижні вагітності. Але не лише зранку.
Я постійно погано почувалася. Мене нічого не турбувало лише уві сні.
Але не менш важкими за фізичні проблеми, були емоційні труднощі, з якими я боролася.
Чи моє погане самопочуття і настрій означали, що я невдячна за немовля, яке росло всередині мене? Чи я мала право хотіти, щоб мої страждання припинилися, коли інші жінки, яких я знала, взагалі не могли мати дітей або пережили втрату дитини?
Я відчувала провину за те, що розповідала про будь-які почуття болю, труднощі або фізичні та емоційні страждання, особливо коли порівнювала свої труднощі з випробуваннями інших людей.
Але невдовзі я усвідомила, що дуже помилялася.
Самотність у порівнянні
У наш час одним з найважчих аспектів материнства є постійний тиск бути досконалою, і це змушує нас порівнювати себе одна з одною. Вплив медіа, оточення або родини може посіяти в нас сумніви щодо нашої цінності або нашого потенціалу бути хорошими матерями, і змушує порівнювати себе з іншими, через що ми знецінюємо любов і зусилля, які вкладаємо в материнство.
Але я вірю, що це не те, чого наш божественний Творець бажає від нас.
Президент Джеффрі Р. Холланд, діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, нагадав нам: “Ми не змагаємось одне з одним, щоб побачити, хто з нас найзаможніший, найобдарованіший, найкрасивіший або навіть найблагословенніший”.
Ми також не змагаємося, кому найважче! У години самотності під час вагітності я відчувала, що можу ділитися лише щастям і радістю з тими, чиї труднощі я вважала важчими за свої. Насправді я відчувала пригнічення і безнадію, не знаючи, чи достатньо я сильна, щоб бути матір’ю. Такі порівняння зробили мене ще більш самотньою.
Але cтарійшина Клаудіо Д. Сівік, сімдесятник, сказав: “Життя є різним для кожного з нас. Всі ми маємо час випробувань, час радості, час приймати рішення, час долати перешкоди і час скористатися можливостями”.
У нас різний досвід, і тому нам всім важко по-різному. Ми можемо визнавати складність нашої ситуації та ситуації інших людей, не порівнюючи їх одна з одною.
Ви можете відчувати різні емоції одночасно
Я вирішила обговорити свої почуття з психотерапевтом, і вона навчила мене істини про емоції, яка змінила моє життя:
ми можемо відчувати кілька емоцій одночасно.
Після того, як пророк Алма став свідком воєн і суперечок між нефійцями і ламанійцями, він написав: “І так ми бачимо велику причину сумувати, і також радіти — сум через смерть і знищення серед людей, а радість через світло Христа, що веде до життя” (Алма 28:14).
Нефійці відчували смуток і радість.
Я зрозуміла, що я могла засмучуватися через свої випробування і водночас відчувати вдячність за те, що вагітна.
Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав:
“Якщо ми вдячні Богові в наших обставинах, то можемо відчувати ніжний спокій серед страждань. Навіть у горі ми можемо підносити свої серця і дякувати. Відчуваючи біль, ми можемо славити Христову Спокуту…
Бути вдячними в часи страждань не означає, що ми радіємо в наших обставинах. Це означає, що очима віри ми сягаємо за межі наших сьогоденних труднощів”.
Ми можемо дозволити собі відчути всі свої емоції, одночасно висловлюючи вдячність Богові за Його благословення і милість.
Ісус Христос страждав за всіх нас
Коли Спаситель страждав під час Своєї Спокути, Він не просіяв усі випробування і події, через які ми пройдемо, щоб вибрати те, що, на Його думку, буде найгіршим, щоб страждати лише через це. Він зніс всі страждання.
Старійшина Сівік сказав, що до цього переліку входять “наші гріхи, біль, занепад, муки, немочі й сльози, а тому й знає, як допомогти нам, як надихнути нас, як утішити нас, і як зміцнити нас так, щоб ми могли витерпіти і отримати вінець, який уготовано для тих, кого не переможено”.
Спокута Ісуса Христа є нескінченною. Долаючи життєві негаразди і труднощі та радощі материнства, висловлюймо безкінечну вдячність нашому Спасителю зі сльозами або з радістю, підтримуючи одне одного.