Лист до тих, кому важко прощати

Дорогий друже!

Мабуть кожен з нас переживав відчуття болю або образи. Часто через слова або вчинки людей ми відчуваємо гнів, ізольованість, образу, приниження або ми вважаємо що нас недооцінюють.

Багато років тому мене образила одна людина в церкві. Я розгнівався і засмутився, я хотів, щоб та людина вибачилася, але вона так цього і не зробила. Я намагався забути те, що сталося, думаючи, що біль і гнів просто зникнуть.

Але те почуття гніву жило в мені кілька років. Образа, яку я відчував до тієї людини, не зникала.

Одного дня я говорив з другом про цю ситуацію. У моєму серці з’явилося бажання:

пробач.

Дух спонукав мене пробачити цю людину, на яку я так сильно гнівався. Я був вражений!

Як я мав пробачити цю людину? Це мене образили, тож я заслуговував на те, щоб у мене просили пробачення, хіба ні?

Протягом кількох років я боровся з цим спонуканням. Однак я розмірковував над прикладом мого Спасителя і Його вченням про прощення:

“Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець.

А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших” (Maтвій 6:14–15).

Навіть на хресті Спаситель благав Свого Батька простити вояків, які розіп’яли Його (див. Лука 23:34).

Я також пам’ятав запрошення Президента Рассела М. Нельсона “виявля[ти] смирення, відвагу і силу, необхідні як для того, щоб прощати, так і для того, щоб отримати прощення…

Якщо, на ваш погляд, прощення на даному етапі неможливе, моліться, аби отримати допомогу, яка приходить через спокутуючу кров Ісуса Христа”.

Пам’ятаючи про все це, я багато молився. Я молився Небесному Батькові, кажучи: “Якщо Твоя воля, щоб я пробачив цю людину, відчини двері й допоможи мені це здійснити, бо в мене немає сил зробити це самому”.

Наступного дня в церкві я опинився віч-на-віч з людиною, яка завдала мені болю. Скерований Духом, я відчув, що маю попросити пробачення. Я вибачився за те, що часом був не дуже хорошим другом і запитав, чи та людина може мене пробачити. Я отримав прощення, а у відповідь у мене попросили пробачення за скоєне. Я також пробачив.

Це принесло мені полегшення. Мій біль не зник відразу, але мені стало легше. Я звільнився від болю і смутку, які так довго мучили мене. Я міг спокійно рухатися далі.

Іноді здається, що пробачити неможливо. Але якщо ми не відпускаємо гнів, це завдає нам ще більшого болю. Небесний Батько не хоче, щоб ми продовжували страждати від болю, смутку і гніву. Ісус так дорого заплатив, аби визволити нас від них. Оскільки Він любить нас, Він хоче, щоб ми відчували радість.

Мій друже, будь ласка, відчуй бажання полишити тягарі, які тримаєш у собі. Віддай їх Спасителю і впусти Його любов у своє життя. Облиш бажання жити з болем. Натомість вибери Господа.

Сестра Крістін М. Ї, друга радниця в генеральному президентстві Товариства допомоги, свідчила: “Господь вимагає від нас прощати задля нашої ж користі. Але Він не просить нас робити це, не маючи Його допомоги, Його любові, Його розуміння. Завдяки нашим завітам з Господом кожен з нас може отримати зміцнюючу силу, провід і допомогу, які необхідні нам, щоб прощати і бути прощеними”.

Мій дорогий друже, тебе так люблять. Твій шлях до прощення, ймовірно, не буде схожий на мій. Але оскільки всі ми є дітьми Бога і Він нас так любить, тож Він попіклується про кожного з нас відповідно до наших особистих потреб. Він покаже нам шлях зцілення, навіть якщо це вимагатиме часу.

Я сподіваюся, що ти прагнеш прощення, якого так потребує твоя душа. Я сподіваюся, що мої слова були корисними для тебе, але, що більш важливо, я сподіваюся, що Дух свідчив тобі про цю істину: Спаситель може принести нам мир, полегшення і зцілення.

З любов’ю,

Твій друг