Бог дбає про мене

Авторка фотографії: Крістіна Сміт

Через кілька тижнів після того, як я отримав своє місіонерське покликання, я відчув несподіваний напад депресії. У мене не було ні сил, ні мотивації діяти, але найстрашнішим було почуття злості. Я був злий на свою сім’ю, друзів, Бога і на себе. Через такі свої почуття я не міг досягати поставлених перед собою цілей.

Мені здавалося, що Бог був несправедливим до мене. Упродовж великої частини свого життя я знаходив щастя у служінні своїм друзям і сім’ї. Я завжди думав про те, як можна підтримати їх і зробити їхнє життя кращим. Крім того, я щойно взяв на себе зобов’язання провести наступні два роки свого життя, займаючись саме цим. Я відчував, що моє життя було присвячене служінню, і невже Бог не міг спонукати жодну людину хоча би поцікавитися, як у мене йдуть справи? Здавалося, що Йому було байдуже.

Звичайно ж, це було зовсім не так. Бог дбав про мене більше, ніж я навіть міг собі уявити. Він давав мені все потрібне. Він дав мені кілька корисних звичок, що підтримували мій зв’язок з євангелією, неймовірну сім’ю, яка була доброю, люблячою і підтримувала мене, але яка також спонукала мене до змін і самовдосконалення, і Він благословив мене кількома чудовими друзями, які (знали вони про це чи ні) давали мені силу, якої я потребував, щоб іти далі.

Хоча я насправді не міг бачити цього, коли переживав найважчу фазу свого випробування, Бог дбав про мене. Коли я отримав свій храмовий ендаумент, то зрозумів, що Бог дбав про мене від початку часів — у буквальному сенсі! Кожна частина плану була складена так, щоб я зміг, зрештою, відчути повноту целестіальної радості. Вінцем цього плану стала жертва Його Єдинонародженого Сина, дар настільки досконалий, що за нього ніколи не можна буде відплатити.

Я дуже вдячний Богу. Я такий вдячний за мого Спасителя і за жертву, яку Він приніс, щоб я міг позбутися болю, який відчуваю у цьому світі. Ісус Христос живе, і Він хоче, щоб ми жили теж!