За Мною йдіть
Сховані скарби
Зануртеся в Писання. Це того варте.
Господь з любов’ю нагадує нам про заповіді, які ми ігнорували.
В Ученні і Завітах 95 сказано, що Господь був трохи розчарований святими. Він наказав їм побудувати храм (див. Учення і Завіти 88:119), але минуло п’ять місяців, а вони нічого не зробили.
Сьогодні це здається неймовірним. Будівництво храмів є для нас найважливішим завданням! Але у 1833 році Господь не так багато відкрив про храми. Святі не до кінця усвідомлювали, наскільки важливими будуть храми.
І що зробив Господь? Він детально пояснив, чому Він хотів, щоб вони побудували храм (див. Учення і Завіти 95:8–17). Він детальніше пояснив свої попередні слова, даючи краще розуміння й ще раз акцентуючи увагу на важливості сказаного.
Гріх тягне за собою покарання, але Господь все одно обіцяє благословення.
У 1834 році святі дивувалися, чому Господь дозволив їхнім ворогам переслідувати і виганяти їх з їхньої власної землі. Через пророка Джозефа Сміта Господь дав дві відповіді.
Спочатку Господь сказав, що іноді дозволяє нечестивим чинити зло, “щоб вони сповнили міру своїх беззаконь” (Учення і Завіти 103:3). Алма пояснив це так: “Він дозволяє, щоб вони могли зробити [зло]… щоб вироки, які Він винесе проти них у Своєму гніві, були справедливими” (Алма 14:11).
Іншу причину їхніх проблем, яку Господь озвучив святим, мабуть, було чути важче: “Щоб тих, хто зветься Моїм імʼям, могло бути покарано на короткий час… бо вони зовсім не прислухалися до повчань та заповідей, які Я дав їм” (Учення і Завіти 103:4).
Це не означає, що Бог схвалював злочестиві й незаконні вчинки їхніх ворогів. Він не “надихав” погромників напасти на святих; Він дозволив їм скористатися їхньою свободою волі і не втрутився, щоб зупинити їх.
Але Господь все ще обіцяв, що якщо святі будуть слухняні, “вони постійно будуть долати” (Учення і Завіти 103:7).
Чому священство названо іменем Мелхиседека?
Можливо, ви цікавилися, чому вище священство названо іменем Мелхиседека. Господь пояснив це через пророка Джозефа Сміта:
“До його дня воно називалося Святим священством за чином Сина Божого. Але через повагу і благоговіння до імені Всевишньої Істоти, щоб запобігти надто частому повторенню Його імені, вони, Церква в давнину, назвали це священство за Мелхиседеком, або Мелхиседековим священством” (Учення і Завіти 107:3–4).
Подумайте, як часто ми згадуємо “Мелхиседекове священство” на церковних зборах та неформальних обговореннях. А тепер уявіть, якби замість слова “Мелхиседекове” ми щоразу казали “Сина Божого”. Це могло би виглядати як зневага. Господь хотів не допустити цього.