Він не забуває нас

Коли я був у дев’ятому класі, я пережив дуже важкий рік. Через COVID-19 я навчався у школі онлайн. Того року мій тато захворів на COVID і помер. Мені знадобився цілий рік, щоб пережити цю втрату. Рівно через рік помер мій дідусь. Коли я був в одинадцятому класі, померла моя бабуся. Я був з нею в кімнаті, коли вона пішла з життя.

У мене постійно було відчуття порожнечі через те, що сталося в моєму житті. Я думав, що, можливо, роблю щось не так, розплачуюся за свої помилки або щось подібне. У той час я також не завжди робив правильний вибір. Я не дозволяв світлу Христа сяяти в мені.

Одного дня, коли я читав слова гімну “О, як осягнути Ісусові милості!” (Гімни, № 110), мене вразив рядок [у примірнику англійською мовою] “Such mercy, such love and devotion can I forget? (Чи можу я забути таку милість, любов і відданість?)” Коли я прочитав це, то відчув, що порожнеча в моїй душі заповнилася. Слова “чи можу я забути” змусили мене зупинитися і замислитися. У своєму житті я хотів забути все те, що я перестраждав і пережив. Я хотів знайти легший спосіб, хотів розважатися і робити те, що було неправильним, і при цьому не покладатися на Ісуса Христа.

Хоча я почувався пригніченим і намагався зійти з правильного шляху, Ісус Христос не дозволив мені забути Його милість і любов. Коли я занепадав духом, Він не забував мене. Тому, якщо Він не забув мене, то і я маю пам’ятати Його.

Я вірю, що навіть якщо вам важко відчути радість і здається, що Бог не дасть вам другого шансу — Він дасть його. Він любить вас і піклується про вас.