Мобільний зв’язок і служіння

Ілюстрація Майкла Муллана

Одного року моя мама, сестра і я поїхали на різдвяні свята до мого дядька. За день до нашої подорожі я видалив усі свої додатки соціальних медіа, оскільки вони сильно впливали на мою духовність. Я знав, що відсутність соціальних медіа в моєму житті піде лише на користь, та втім почувався трохи самотнім і покинутим. Упродовж кількох днів після того, як я поїхав у гості, ніхто не писав і не дзвонив мені — здавалося, що ніхто і не помітив, що мене немає.

На Новий рік я все ще відчував самотність і сум. Але потім я отримав неочікуване текстове повідомлення від друга, в якому він побажав мені щасливого Нового року. Ми не були близькими друзями, але його послання стало дуже важливим для мене — воно означало, що хтось про мене турбувався.

Тоді я відчув спонукання — чому б не надіслати текстові повідомлення всім моїм друзям? Я відразу ж узявся до роботи, вітаючи всіх з Новим роком і розповідаючи, як я за них вдячний. Можливо, комусь із них також потрібен хтось, хто б написав їм. Раптом мені стало легше помічати музику в домі і щастя на обличчях моїх двоюрідних братів і сестер. Я відчував Духа, і моя радість тривала цілий день.

Я дуже вдячний другу за те, що він надіслав своє повідомлення, і що я дослухався до спонукання надіслати власне. У цій ситуації мені стало легше на душі, коли я сам почав допомагати, хоча мав відчуття, що саме мені була потрібна допомога. Я знаю, що ці слова президента М. Рассела Балларда (1928–2023) істинні: “Ми будемо знаходити мир, радість і щастя у своєму житті, коли служимо Господу і своїм ближнім”.