Найкращий з усіх дарів

Джессіка нервово совалася в машині дорогою до приходу, який відвідували її тітка і дядько. До Різдва залишалося кілька днів, але у неї зовсім не було настрою святкувати.

Того тижня в її будинку сталася пожежа. Ніхто не постраждав, але їхній дім був пошкоджений. Багато їхніх речей було зіпсовано. Джессіка з мамою, братом і двома сестрами переїхали жити до її дядька і тітки, поки їхній будинок не відремонтують.

Тітка Джессіки їй усміхнулася. “Я знаю, що ти чудово проведеш час у нашому Початковому товаристві”, — сказала вона.

Джессіка не була в цьому впевнена. Вона хвилювалася, що їй доведеться йти до іншого Початкового товариства. “Я нікого там не знаю, — подумала вона. — Чи будуть вони привітними до мене?”

Йдучи до Початкового товариства, Джессіка намагалася не думати про пожежу. Вона взяла за руку свого двоюрідного брата Сема і допомогла йому сісти. У Початковому товаристві співали різдвяні пісні про Ісуса. Джессіка подумала про те, що Йосип і Марія були далеко від свого дому, коли народився Ісус. Їй було цікаво, чи відчували вони себе розгубленими і самотніми, як вона зараз.

Коли настав час уроку, Джессіка ще більше занервувала. Інша дівчинка їй усміхнулася. “Привіт, я — Анна. Хочеш сісти поруч зі мною на уроці?”

Джессіка усміхнулася у відповідь. “Хочу”.

На уроці вони читали в Писаннях про час, коли народився Ісус Христос. Учителька, сестра Ріос, сказала, що Спаситель був найбільшим даром Небесного Батька світові. “Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого”^*, — прочитала вона класу.

Раніше Джессіка ніколи не думала про Ісуса як про дар. Вона думала про їхні різдвяні подарунки, які були знищені пожежею. Їй подобалося отримувати подарунки, і вона сумувала, що вони пропали. Але Ісуса вона любила навіть більше і знала, що Він ніколи не зникне.

У кінці уроку сестра Ріос дістала зі своєї сумки кілька маленьких коробочок. На кожній було малесеньке зображення немовляти Ісуса.

“У мене є подарунок для кожного з вас”. Сестра Ріос почала роздавати коробочки. “Це може допомогти вам пам’ятати, що Бог любить вас так сильно, що послав заради вас Свого Сина”. Потім вона подивилася на Джессіку. “Джессіко, мені шкода. У мене немає подаруночка для тебе. Я не знала, що ти будеш тут”.

Джессіка опустила погляд на свої руки і намагалася не заплакати. Вона також не знала, що буде тут. Їй хотілося бути на Різдво у своєму власному домі, у своєму класі Початкового товариства.

Саме тоді хтось поклав їй на коліна коробочку. Вона підвела очі й побачила Анну, яка їй усміхалася. “З Різдвом Христовим! Ти можеш узяти мою!”

Джессіка ніжно торкнулася крихітної фігурки немовляти Ісуса. “Дякую! Щасливого Різдва і тобі!”

Після зборів мама обійняла Джессіку. “Як пройшло Початкове товариство?” — запитала вона.

“Добре! Я отримала ось це в подарунок. — Джессіка усміхнулася. — І я дізналася, що Ісус — найкращий дар з усіх”.

Ілюстрації Шони Дж. С. Тенні