Важлива робота

Іветт забігла ганком до будинку своєї абуели (бабусі). Батьки зайшли одразу за нею. То було Різдво, і вони збиралися святкувати його всією сім’єю.

У будинку було людно й гамірно. Повсюди рідні Іветт сміялися і жартували одне з одним. Їм подобалося збиратися разом, щоб готувати халакас, венесуельську святкову страву. Цього року абуела пообіцяла Іветт, що залучить її до процесу приготування. Іветт просунулася крізь лабіринт дядьків, тіток і двоюрідних братів і сестер, шукаючи абуелу.

“Іветт! — вигукнула абуела. — Іветт, де ти?”

“Я тут, абуело! — Іветт підбігла до абуели й обійняла її. Потім вона підвела очі, підстрибуючи навшпиньках від хвилювання. — Яким буде моє особливе завдання цього року?”

“Ми до цього дійдемо! — Абуела засміялася. — Спершу дозволь мені показати тобі завдання всіх інших, щоб ти могла побачити, як робляться халакас”.

Іветт попрямувала за абуелою до столу. У повітрі стояв смачний запах цибулі, м’яса і спецій. Їй не терпілося взятися за справу!

“Спочатку, — сказала абуела, — тітка Кармен приготує маса (тісто)”.

Тітонька Кармен поклала кульку м’якого кукурудзяного тіста на зелений банановий лист. Потім вона розкачала його в пласке коло.

“Після цього Ана додасть начинку”, — сказала абуела.

Старша двоюрідна сестра Іветт, Ана, поклала ложку м’ясного фаршу на тісто. Зверху вона додала оливки, перець, родзинки і подрібнену курятину.

“Зараз твоя мама буде складати листя”.

Мамині пальці ніжно згорнули листя в ідеальний прямокутник.

“А тепер наша робота, Іветт. — Абуела передала Іветт складену халаку. — Нам потрібно це міцно зв’язати”.

Абуела взяла шматочок бавовняної мотузки. Дуже обережно вона обмотала мотузку навколо халаки. “Поклади палець зверху і тримай, поки я не зав’яжу вузол”.

Іветт опустила плечі. “Вони просто придумали мені цю роботу, —подумала вона. — Насправді я їм не потрібна”.

“Чому я не можу виконувати таку ж важливу роботу, як ти або мама?” — запитала вона з розчаруванням.

“Твоя робота дуже важлива, Іветт. — Абуела обережно поклала палець Іветт на мотузку. — Якщо ти не фіксуватимеш мотузку, ми не зможемо надійно зав’язати халакас. Тоді вони розваляться під час приготування. Старанна праця кожного буде змарнована. Ми всі відіграємо особливу роль у приготуванні халакас — так само, як ми всі відіграємо особливу роль у сім’ї Небесного Батька”.

Вона відіграє особливу роль? Іветт думала про це, коли Абуела зав’язувала вузлик над її пальцем. Вона швидко прибрала палець з вузла, щоб абуела могла міцніше затягнути його.

“Ми всі потрібні в цій сім’ї, — додала мама. — Так ми залишаємося сильними”.

Іветт подивилася на свою сім’ю, яка зібралася за столом. Усі були різними. Її тітка розповідала найсмішніші жарти. Її мама вміла дивовижно обіймати. А абуела завжди знала, як розрадити у складній ситуації. Небесний Батько дав усім їм різні дари, але саме це й робило їх особливими.

Абуела поклала халаку в кошик разом з рештою. Усі вони були чудово нафаршировані, складені та зав’язані членами сім’ї Іветт, і кожен допомагав по-різному.

Іветт усміхнулася. Кожен з членів її сім’ї займав особливе місце в сім’ї Небесного Батька, так само, як вони відігравали особливу роль у створенні різдвяних халакас. Навіть Іветт!

Вона поклала свій палець на наступний конвертик, і абуела почала зав’язувати вузлик.

Ілюстрації Деніс Даманті