Одкровення

Старійшина Ніл Л. Андерсен: Наша третя тема — це одкровення. Це тема, про яку Президент Оукс не лише говорив, але за якою він жив. Як я вже згадував раніше, він казав: “У моєму житті моїм найголовнішим учителем був тихий і лагідний голос та почуття, які приходили від Духа Господа”.

У сильній промові, виголошеній у 1992 році, він розповів про небезпечну для життя ситуацію, в якій підказка від Святого Духа врятувала його та невідомого юнака від невідворотної трагедії. Він жив у Чикаго. Після церковних зборів, які пізно закінчувались, вони з сестрою Оукс підвезли додому сестру з приходу, яка жила у небезпечному районі Чикаго. Він допоміг сестрі дійти до її вхідних дверей.

Коли він повертався до машини, несподівано з’явився юнак з пістолетом і приставив його до живота старійшини Оукса. Він почав вимагати гроші з пістолетом усе ще приставленим до живота старійшини Оукса. І після кількох напружених реплік, старійшина Оукс побачив, як під’їздить автобус, і до нього прийшло натхнення. Ось послухаймо.

Президент Даллін Х. Оукс (1992 р.): Усе це відбувалося за спиною молодого грабіжника. Він цього не бачив, занервував і відволікся. Його пістолет посунувся від мого живота і його дуло вже було спрямоване трохи лівіше від мене. Моя рука вже частково була піднята, і швидким рухом я міг ухопитися за пістолет і боротися з хлопцем без загрози бути застреленим. Я був вищий і важчий за цього юнака, й у той період свого життя трохи більше уваги приділяв спорту. Я не сумнівався, що здобуду швидку перемогу у боротьбі, якщо його пістолет не буде мені загрозою.

Щойно я був готовий до дій, як відчув щось незвичайне. Я нічого не бачив і не чув, однак я дещо зрозумів. Я зрозумів, що станеться, якщо я схоплю пістолет. Ми будемо боротися і я направлю пістолет у груди того юнака. Пістолет вистрілить, і юнак помре. Я також зрозумів, що не повинен мати крові того юнака на своїй совісті до кінця своїх днів.

Я розслабився, і коли автобус від’їхав, я діяв за підказкою покласти мою праву руку йому на плече і поговорити з ним. У нас із Джун на той час удома були діти-підлітки і та розмова далася мені досить природно.

“Поглянь, — сказав я, — це неправильно. Те, що ти робиш, — це неправильно. У наступній машині може бути поліцейський, і тебе за це можуть убити або посадити у в’язницю”.

Знову направивши пістолет мені у живіт, молодий грабіжник відреагував на моє повчання, втретє повторивши свої вимоги. Але цього разу його голос уже звучав слабше. Коли він востаннє озвучив його погрозу вбити мене, він уже не був переконливим. Коли я знову відмовив, він на мить завагався, а потім засунув пістолета собі у кишеню і втік. Джун відімкнула двері машини і ми від’їхали, промовивши молитву подяки.

Старійшина Ніл Л. Андерсен з дорослою молоддю: І ось ми тут із Джой, Ліндсі, Ніколь та Максом. І ми говоримо про одкровення. Ви чули виступ Президента Оукса на тому заході. Він сказав: “Я нічого не бачив. Я нічого не чув. Але я дещо зрозумів”. Чи відчували ви щось таке чи подібне до цього раніше?

Ніколь: Мені спадає на думку рішення мати сім’ю. Я тоді дуже багато молилася і постилася. Я хотіла приводити у цей світ дітей. Я не знала точно як це спрацює, я лише пам’ятаю, що озвучувала мої бажання Господу, кажучи Йому, що хочу мати дітей.

І це було бажанням мого серця. І до мене постійно поверталося це відчуття спокою від Бога, що Він бачив моє серце, що Він бачив те, що я відчувала, що Він розпізнавав мої бажання, і що ці бажання були гідними.

Старійшина Ніл Л. Андерсен: Олівіє, що ти нам розкажеш?

Олівія: Найближчими моєму серцю є ті моменти одкровення, які я пережила в храмі. І я й досі не до кінця розумію все, що відбувається під час ендаументу. Я думаю, що замість того, аби в точності розуміти кожний аспект ендаумента, я просто маю знання, або відчуття, що Ісус Христос присутній у цьому обряді, і що повнота Його священства там, і що саме Він освячує мене і дозволяє мені мати таке знання.

Мій улюблений гімн — “My Shepherd Will Supply My Need” (Мій Пастир турбується про мене). В останньому куплеті там сказано: “Я вже не гість і не чужинець, а як дитина вдома”. Я знаю, що у храмі ми гості. Я по-справжньому усвідомлюю, що означає почуватися як дитина вдома, коли сиджу в храмі і намагаюся спілкуватися з Богом.

Старійшина Ніл Л. Андерсен: Прекрасно.