Ви були готові до конференції, але поки не отримали відповіді на свої запитання. Що ж далі?
Що робити, якщо ви вдумливо готували запитання до генеральної конференції, але не отримали на них відповіді?
Нас часто заохочують готуватися до генеральної конференції, думаючи про щирі запитання нашого серця, на які ми хотіли б отримати відповіді. Багато з нас старанно роздумують, щоб з’ясувати, які запитання ми маємо в душі, в яких нам потрібне скерування. Генеральна конференція може стати часом отримання одкровення, і нас навчають очікувати відповідей і чудес.
Але що відбувається, коли ми не отримуємо відповіді на свої запитання?
Пам’ятаю, як я вперше прийшла на конференцію щиро підготовленою і намагалася почути відповідь, яку, як я думала, гарантовано отримаю, лише для того, щоб вихідні закінчилися з іще більшою кількістю запитань!
Невже Бог не хотів мені відповісти? Можливо, мені бракує віри? Хіба я не можу отримати одкровення?
По-перше, пам’ятайте, що Бог вас любить!
Якщо після конференції у вас залишилися запитання без відповіді, зробіть крок назад і згадайте одну з фундаментальних істин євангелії: Бог любить вас.
Старійшина Карл Д. Херст, сімдесятник, сказав:
“Ви помиляєтеся, якщо вважаєте, що опинилися за межами досяжності Божої любові…
Якщо ми не відчуваємо тепла божественної любові, це не означає, що вона зникла”.
Що б ви не відчували в цю мить, знайте, що вас люблять. Просуваючись вперед із запитаннями у своєму серці, пам’ятайте, що Бог любить вас і завжди виконує Свої обіцяння. Знайдіть надію в цьому знанні, чекаючи на відповіді та подальше знання.
А потім продовжуйте діяти.
Але як просуватися вперед?
Не втрачайте духовного ривка, який ви отримали завдяки підготовці та прослуховуванню генеральної конференції. Продовжуйте діяти.
Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав:
“Не впадайте у відчай, якщо у вас є випробування віри або запитання без відповідей.
Нам не слід очікувати, що ми зрозуміємо все, перш ніж почнемо діяти… Якщо ми бездіяльно чекаємо на час, коли отримаємо відповіді на всі наші запитання, то значною мірою обмежуємо те хороше, чого можемо досягти, і обмежуємо силу нашої віри”.
Ось кілька пропозицій щодо того, як продовжувати діяти з вірою, щоб знайти відповіді на свої запитання:
-
Перегляньте виступи з конференції. Можливо, були відповіді, які ви не почули або не зрозуміли з першого разу.
-
З молитвою вивчайте Писання.
-
Відвідуйте храм.
-
Поставте досяжні цілі, щоб застосовувати вчення з конференції у своєму житті.
-
Попросіть про благословення священства, щоб отримати пораду і втішення.
-
Знайдіть моменти, щоб побути в тиші і дозволити Духові говорити з вами.
Пам’ятайте про силу вашої віри.
У вас може виникнути спокуса подумати, що ваша віра просто недостатньо сильна, щоб отримати одкровення від Бога. На щастя, Президент Рассел М. Нельсон розвіяв цей страх:
“Іноді ми не впевнені, чи спроможемося розвинути достатню віру для отримання благословень, яких так відчайдушно потребуємо…
Якщо ми будемо “мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скаже[мо]: “Перейди звідси туди”, то й перейде вона, і нічого не матиме[мо] неможливого” [Матвій17:20]”.
Ми всі можемо постійно збільшувати свою віру, але не завжди те, скільки віри ми маємо, визначає, коли і як Бог відповість нам. Якщо ви робите все можливе, щоб запросити одкровення у своє життя, не забувайте довіряти Йому і Його розкладу. Прямо зараз довіряти Йому може означати просто покладатися на Нього.
Іноді це може бути й важко, але, роблячи це, ви відчуєте, що ваша воля збігається з Його волею. Ви розвинете терпеливість, щоб отримувати відповіді, які Бог має для вас.
І, нарешті, не “відсахніться”.
У Писаннях, Спаситель описує Своє страждання в Гефсиманії такими словами: “Стражданн[я], яке примусило Мене, Самого Бога, найвеличнішого з усіх, тремтіти від болю і кровоточити кожною порою, та страждати і тілом, і духом — і Я хотів, щоб Я міг не пити з цієї гіркої чаші і відсахнутися” (Учення і Завіти 19:18).
Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав:
“Я знаю, що одне з найвеличніших благословень смертного життя — це не відсахнутися і дозволити нашій особистій волі бути “поглинуто[ю] волею Батька” (Moсія 15:7).
…Коли ви просуватиметеся вперед у своєму житті з непохитною вірою в Христа, то матимете благословення не відсахнутися”.
Не відсахніться, просуваючись вперед з вірою в Христа! Вас буде скеровано, якщо ви дозволите волі Бога бути вище за вашу. Він благословить вас відповідями, які ви потребуєте.