Лише у цифровому форматі: дорослій молоді
Як я можу служити Господу, якщо я потрібна своїй сім’ї?
Я мала навчитися довіряти Господу, а не світу.
В Американському Самоа однією з характерних рис нашої культури є очікування того, що, коли діти подорослішають, то будуть допомагати своїм батькам. Оскільки я найстарша дитина, то хотіла якомога більше служити своїм батькам.
Тож коли я відчула спонукання служити на місії, то відразу ж подумала, що це було неможливо.
Як я могла служити Господу, якщо я хотіла шанувати свою культуру і підтримувати свою сім’ю фінансово?
Вибір між двома правильними рішеннями
Я відчувала, як Дух скеровує мене служити на місії, але в моєму розумі нічого не складалося. Я молилася, щоб запитати Небесного Батька, чому Він очікує, щоб я служила, якщо для цього доведеться залишити сім’ю і припинити фінансово підтримувати їх.
Але я не отримувала спрямування і була дуже розчарована.
Тоді я згадала вчення старійшини Роберта Д. Хейлза (1932–2017), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Він сказав: “Якщо останнім часом ви не чули Його голосу, зверненого до вас, відкрийте очі й вуха і зверніться до Писань. Вони духовно рятують нас”.
Я зрозуміла, що вивчала Писання і молилася з сумнівами, страхом і невпевненістю у своєму розумі. Якщо я хотіла отримати відповідь, мені потрібно було молитися і навчатися з вірою в Небесного Батька.
Одкровення для мене
З цим новим баченням віри, а не страху, я відкрила Учення і Завіти 31, де міститься одкровення, яке Томас Б. Марш отримав, коли був покликаний на місію. Господь утішає його, запевняючи, що з його сім’єю все буде гаразд, поки його не буде (див. Учення і Завіти 31:5).
Я була вражена тим, наскільки його ситуація була схожа на мою. І відчула втішення, коли прочитала сповнені любові обіцяння Господа Томасу:
-
“Я благословлю тебе і твою сім’ю” (вірш 2).
-
“Тобі буде дано Втішителем, що тобі слід робити і куди тобі слід іти” (вірш 11).
-
“Будь вірним до кінця, і знай, Я є з тобою. Ці слова не від людини і не від людей, але від Мене, Самого Ісуса Христа, твого Викупителя волею Батька” (вірш 13).
Я відчувала, що Господь промовляв безпосередньо до мене.
Я знала, що якщо довірятиму Йому, то і моя сім’я, і я також будемо благословенні. Тож, за підтримки сім’ї, я подала документи на місію і була покликана служити на місію в штат Каліфорнія, США.
Вибір довіряти Богові
Довіряти Небесному Батькові, а не ідеям світу — це вибір, який ми робимо щодня.
Старійшина Пол Б. Пайпер, сімдесятник, нещодавно навчав: “Коли наших знань і розуміння недостатньо, ми природно шукаємо те, що допоможе нам. У світі, перенасиченому інформацією, не бракує джерел, які пропагують свої рішення для наших випробувань. Однак… слова з Приповістей надають найкращу пораду: “Надійся на Господа всім своїм серцем” (Приповісті 3:5). Ми виявляємо свою довіру до Бога, коли, зіткнувшись з життєвими випробуваннями, спершу звертаємося до Нього”.
Так легко мати почуття страху в цьому світі, сповненому такою кількістю випробувань. Я винна в тому, що дозволила страхам роз’їдати мою віру і дозволила собі піддатися занепокоєнням про мирські речі. Але після цього випадку я знаю, що ми завжди можемо довіряти обіцянням Небесного Батька.
Моя сім’я процвітає з того часу, як я почала служити, і я дуже вдячна за це. Благословення, які я отримала, переважили мої тривоги.
Якщо ми будемо продовжувати молитися, досліджувати Писання, дотримуватися своїх завітів і йти за Спасителем з вірою, а не сумнівом, ми побачимо, що маємо всі підстави довіряти Йому і Небесному Батькові, а не світу.