Голоси Відновлення

Коли Ебігейл Калкінс Леонард було близько 35 років, вона відчула бажання отримати прощення своїх гріхів. Вона час від часу читала Біблію і до неї додому приходили люди з християнських церков, але вона не розуміла, що відрізняло одну церкву від іншої. “Одного ранку, — сказала вона, — я взяла свою Біблію, пішла в ліс і стала на коліна”. Вона палко молилася Господу. “Відразу ж перед моїми очима промайнуло видіння, — сказала вона, — і різні секти пройшли переді мною одна за одною. І до мене пролунав голос, говорячи: “Вони побудовані заради збагачення”. Потім я побачила яскраве світло і голос згори сказав: “Я підніму народ, який Я із задоволенням назву Своїм і благословлю”. Невдовзі Ебігейл почула про Книгу Мормона. Хоча у неї навіть не було цієї книги, вона прагнула “знати про істинність цієї книги даром і силою Святого Духа”, і вона “негайно відчула Його присутність”. Коли вона, зрештою, змогла прочитати Книгу Мормона, вона була “готова прийняти її”. Вони з її чоловіком, Ліманом, охристилися у 1831 році.

Коли Томас Б. Марш був юнаком, він вивчав Біблію і приєднався до християнської церкви. Але він був незадоволений, і, зрештою, відійшов від усіх церков. “Я мав певну частку духа пророцтва, — сказав він, — і я сказав [релігійному провіднику], що я очікував на появу нової церкви, яка матиме істину у всій чистоті”. Невдовзі по тому Томас отримав духовну підказку полишити свою домівку у Бостоні, шт. Массачусетс, і поїхати на захід. Провівши три місяці у західній частині штату Нью-Йорк і не знайшовши того, чого шукав, він почав збиратися додому. Під час подорожі одна жінка запитала Томаса, чи не чув він про “Золоту книгу, знайдену юнаком на ім’я Джозеф Сміт”. Захопившись цією думкою, Томас негайно рушив до Пальміри і зустрів Мартіна Гарріса у друкарні, у той час як із друкарського станка виходили перші 16 сторінок Книги Мормона. Томасу було дозволено взяти примірник тих 16 сторінок, і він привіз їх додому до своєї дружини, Елізабет. “Їй дуже сподобалася ця книга, — згадував він, — і вона вірила, що то була робота Бога”. Томас і Елізабет пізніше переїхали до Нью-Йорка зі своїми дітьми й охристилися”. (Щоб дізнатися більше про Томаса Б. Марша, див. Учення і Завіти 31).

Як і Томас Марш, Парлі та Сенкфул Пратти відгукнулися на духовне спонукання залишити свою процвітаючу ферму в Огайо з наміром проповідувати євангелію так, як вони розуміли це з Біблії. Парлі сказав своєму брату: “Дух цих речей останнім часом так сильно впливав на мій розум, що я не міг заспокоїтися”. Коли вони досягли східної частини штату Нью-Йорк, Парлі мав одкровення залишитися на деякий час у цій місцевості. Сенкфул, за їхнім спільним рішенням, мала їхати далі без нього. “Мені необхідно виконати певну роботу у цій частині країни, — сказав їй Парлі, — і яка вона, і скільки часу займе її виконання я не знаю, але я повернуся, коли її буде виконано”. Саме там Парлі вперше почув про Книгу Мормона. “Я відчув дивну зацікавленість книгою”, — сказав він. Він попросив примірник і читав усю ніч. Вранці він знав, що книга була істинна, і цінував її “понад усі багатства світу”. Через кілька днів Парлі охристився. Потім він повернувся до Сенкфул, яка також пізніше охристилася. (Щоб дізнатися більше про Парлі П. Пратта, див. Учення і Завіти 32.)

По дорозі на місію зі штату Нью-Йорк до штату Міссурі Парлі П. Пратт та його товариші у служінні зупинилися в містечку Ментор, шт. Огайо, у домівці Сідні та Фібі Рігдонів, давніх друзів, яких Парлі знав, коли ще мешкав в Огайо. Сідні був християнським священиком, і Парлі був колись членом його релігійної громади і вважав його своїм духовним наставником. Парлі із захопленням розповів своїм друзям про Книгу Мормона і Відновлення євангелії Ісуса Христа. Сідні сам шукав відновлення істинної Церкви, описання якої знайшов у Новому Завіті, хоча спочатку він скептично поставився до Книги Мормона. “Але я прочитаю твою книгу, — сказав він другу Парлі, — і спробую визначити, чи це одкровення від Бога, чи ні”. Після двох тижнів вивчення та молитви і він, і Фібі були переконані, що книга була істинною. Але Сідні також знав, що приєднання до Церкви буде величезною жертвою для його сім’ї. Він, звичайно ж, втратить свою роботу священика разом із становищем у суспільстві. Коли вони з Фібі обговорили таку можливість, Фібі сказала: “Я усвідомлюю наслідки, і… моє бажання таке — виконувати волю Бога, чи то буде на життя, чи на смерть”.