“Голоси Відновлення: Сім’я Джозефа Сміта”, За Мною йдіть — для домівки і церкви. Учення і Завіти. 2025. (2025)
“Сім’я Джозефа Сміта”, За Мною йдіть — для домівки і Церкви. 2025
Голоси Відновлення
Сім’я Джозефа Сміта
На нас усіх глибоко впливає наше сімейне життя, це не було винятком і для Джозефа Сміта. Релігійні переконання та звичаї його батьків посіяли насіння віри, які уможливили Відновлення. У щоденнику Джозефа записано ці слова вшанування: “Слова і мова не є достатніми для того, щоб висловити подяку, яку я відчуваю до Бога за те, що Він дав мені таких благородних батьків”.
Наведені далі цитати з висловлюваннями його матері, Люсі Мак Сміт, його брата, Уільяма Сміта, і самого пророка дозволяють нам зрозуміти, який вплив мала релігія в домівці Смітів.
Сім’я Джозефа Сміта, художник Дан Бакстер
Люсі Мак Сміт
“[Десь у 1802 році] я захворіла… Я сказала собі: “Я не готова померти, бо не знаю шляхів Христа. І мені здавалося, наче між мною і Христом пролягала темна і порожня прірва, яку я не зважувалася спробувати перейти…
Я звернулася до Господа і просила, і благала Його, щоб урятував моє життя, щоб я могла виростити своїх дітей і втішити серце мого чоловіка; і так я пролежала всю ніч… Я уклала з Богом завіт, [що] якщо Він збереже мені життя, я прагнутиму знайти таку релігію, яка дозволить мені правильно служити Йому, чи то по Біблії, чи де б я її не знайшла, навіть якщо я отримаю її з небес через молитву і віру. Зрештою, я почула голос і такі слова: “Просіть, і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам. Нехай твоє серце утішиться. Ти віриш у Бога, вір також і в Мене”…
З цього часу і надалі я постійно набиралася сил. Я мало говорила про релігію, хоча вона ніколи не сходила у мене з думки, і я думала, що буду якомога стараннішою, щоб знайти якусь віддану релігійну людину, яка знатиме шляхи Бога і настановить мене у тому, що стосується Небес”.
Уільям Сміт
“Моя матір, яка була дуже відданою релігійною жінкою і дуже зацікавленою у благополуччі своїх дітей як у цьому житті, так і в наступному, використовувала усі способи, які могла запропонувати її материнська любов, щоб залучити нас до пошуку спасіння наших душ, або (як це тоді називалося) “до пошуку релігії”. Вона заохочувала нас відвідувати збори, і майже вся сім’я зацікавилася цим питанням, і ми стали шукачами істини”.
“Скільки я себе пам’ятаю, у нас завжди промовлялися сімейні молитви. Я добре пам’ятаю, що наш батько носив окуляри у кишені свого жилета… і коли ми, хлопчаки, бачили, як він шукав свої окуляри, ми вже розуміли, що пора готуватися до молитви, а якщо ми цього не помічали, мама казала: “Уільяме, — чи називала ім’я когось іншого, не дуже уважного, — готуйся до молитви”. Після молитви ми співали якийсь гімн”.
Джозеф старший та Люсі Сміт навчали свою сім’ю, що треба вивчати Писання.
Джозеф Сміт
“Я тепер кажу, що за все своє життя [мій батько] не вчинив у своєму житті жодної дії, яка могла би вважатися неблагородною, наскільки мені це відомо. Я любив свого батька та пам’ять про нього. І пам’ять про його благородні вчинки має на мене великий вплив, і багато його добрих батьківських слів, сказаних мені, залишаються записаними на скрижалях мого серця. Священними для мене є думки, які я плекаю про історію його життя, які перебували у моїй свідомості і які виникли там завдяки моїм власним спостереженням від самого мого народження… Моя матір також є однією з найблагородніших і найкращих з усіх жінок”.