Як Мія провела Страсний тиждень

Мама і тато прочитали з Писань історію про Вербну неділю. Коли Ісус Христос прийшов до Єрусалима, люди розмахували пальмовими гілками і вигукували: “Осанна!”

Моя сестра Люсі тримала зображення Ісуса, Який їхав на віслюку. Решта з нас розмахували паперовим листям. Я почувалася щасливою, уявляючи, що вітаю Ісуса.

Ісус був засмучений тим, що люди продавали різні речі у храмі, тож Він прогнав їх. Ми прибирали сміття в кущах навколо церкви. Я рада, що ми могли допомогти подбати про Божий дім!

Мама прочитала історії, які Ісус Христос розповідав людям. Ми слухали історії та ліпили з глини те, про що в них розповідалося. Люсі зробила вівцю, тому що Ісус — Добрий Пастир. Я зробила маленьку масляну лампу. Це допомогло мені пам’ятати, що моє серце має бути сповненим віри.

Тато розповів нам про те, як Марія намастила ноги Ісуса Христа особливою олією. Її запах наповнив увесь будинок.

У нас не було цієї особливої олії. Натомість ми використали корицю, щоб зробити пригощення. Мама сказала, що коли ми відчуємо запах кориці від випічки, нам треба подумати, що ми могли б дати Ісусу.

Ми запалили свічки і заспівали пісню, саме так, як Ісус Христос та Його учні співали на Останній вечері. Ми їли піту і пили виноградний сік на згадку про перше причастя. У нас також були гранати, які нагадували нам про кров Ісуса, та оливки — на згадку про Гефсиманський сад.

Поки ми їли, надворі загримів грім. Я почувалася в безпеці й була вдячна, знаючи, що Ісус уже пережив найтемнішу бурю.

Ми прочитали про те, як Ісус Христос помер за нас. Потім ми віднесли порожній горщик в сад і поклали його на бік, що символізувало гробницю. Ми обклали його землею та камінням, але отвір не закрили. Мама дала нам фігурку, яка символізувала тіло Ісуса. Ми благоговійно загорнули її у білу тканину і помістили у горщик для квітів.

Хоча то був лише горщик для квітів, мені все ще було сумно, коли я закривала вхід каменем.

Мама сказала, що після того, як Ісус Христос помер, Він започаткував місіонерську роботу в духовному світі. Таким чином люди, які не пізнали Його євангелію на землі, зможуть все ще дізнатися про Нього. У храмах ми можемо христитися за людей, які не були охрищені до своєї смерті.

Ми з Люсі ще недостатньо дорослі, щоб увійти в храм, але ми допомогли вирізати надруковані картки з іменами. Мама і тато по черзі виконували храмову роботу за людей, чиї імена були на картках, і гуляли з нами по храмовій ділянці. Навіть ззовні храм трохи нагадував небеса.

Великоднього ранку камінь перед горщиком для квітів зник, а тканина лежала розгорнутою і там не було фігурки. Але була картка, на якій було написано: Він воскрес!

Я вже знала, що саме завдяки Ісусу Христу ми святкуємо Великдень. Після святкування Страсного тижня я відчуваю, що знаю Його трохи краще.