“Причастя в Сахарі”, Друг, лют. 2026, сс. 20–21.
Причастя в Сахарі
Коли Ізабель була маленькою дівчинкою, її тато служив у французькій армії. Їхня сім’я часто переїжджала. Коли їй виповнилося вісім років, вони переїхали до пустелі Сахара. Інших членів Церкви поблизу не було, тож вони отримали дозвіл проводити причастя у себе вдома.
Кожної неділі Ізабель та її сім’я збиралися у вітальні й співали гімни, які вивчили напам’ять. Її тато благословляв хліб і воду для причастя. Потім її батьки, брати і сестри по черзі виступали.
Це навчило Ізабель, наскільки важливо жити за євангелією. Оскільки вони жили далеко від інших членів Церкви, ніхто не дізнався б, якби вони припинили проводити церковні збори вдома в неділю. Але вони вирішили робити те, що правильно.
Через два роки вони повернулися до Франції, де було більше членів Церкви. Ізабель змогла охриститися. Те, що вона бачила, як її батьки живуть за євангелією в пустині Сахара, допомогло її свідченню зростати. Це зміцнило її віру в Бога, і вона старалася робити правильний вибір, навіть коли ніхто не бачив.
Ми обіцяємо, що де б ви не жили у світі, Небесний Батько знає про вас! Він любить вас і бажає допомогти вам стати більш схожими на Нього.
Почуватися маленькими у великій пустелі
Пустеля Сахара — найбільша гаряча пустеля у світі! У великому місці легко відчути себе маленьким. Але Бог ніколи не забуває про нас і може завжди бути з нами. Зможеш знайти ці частинки на малюнку вище?
Ілюстрації Кейті Кір