Паніка перед презентацією
“Небесний Батьку, — молилася вона, — будь ласка, допоможи мені заспокоїтися”.
Реальна історія з Південно-Африканської Республіки.
Серце у Еллісон калатало. Ось-ось настане її черга викласти свою презентацію з історії. Напередодні ввечері вона раз по раз повторювала її з мамою. Але все одно вона дуже нервувала. Вона ненавиділа говорити перед людьми!
— Далі йде Еллісон, — сказала пані Теннер. — Будь ласка, вийди і презентуй свою доповідь.
Еллісон підвелася з-за парти і, хвилюючись, вийшла перед класом. Вона подивилася в обличчя однокласників і важко зітхнула. Її долоні спітніли. Вона витерла їх об шкільну форму.
Вона відкрила рота, щоб почати. Але чомусь нічого не могла сказати. Усі дивилися на неї, чекаючи, коли вона заговорить. Здавалося, що всі слова, які вона вивчила напам’ять, застрягли у неї в горлі. Їй аж скрутило в животі.
Тоді Еллісон дещо згадала. Кілька тижнів тому її тато розповів їй історію про те, як він молився, аби Святий Дух допоміг йому.
І Еллісон одразу подумки помолилася. “Небесний Батьку, — молилася вона, — будь ласка, допоможи мені заспокоїтися і добре розповісти мою презентацію. В ім’я Ісуса Христа, амінь”.
Як тільки Еллісон закінчила молитву, паніка почала зникати. Її плечі розслабилися, а розум прояснився.
Цього разу, коли вона відкрила свої вуста, слова з легкістю полилися: “Моя доповідь стосується перших поселенців у Південній Африці у 1600-х роках”, — сказала вона. І розповіла про факти, які завчила напам’ять. Коли вона закінчила свій виступ, її охопило відчуття щастя. Вона впоралася!
Еллісон повернулася на своє місце з усмішкою на обличчі. Її доповідь не була досконалою, але вона дійсно пишалася тим, як усе пройшло.
— Молодець! — прошепотіла її подруга Емілі, яка сиділа за сусідньою партою. — Ти так добре виступила! Я думала, що ти ненавидиш виступати перед людьми.
Еллісон тихенько засміялася: “Я теж так думала. Я просто помолилася і попросила Бога про допомогу, і Він мені допоміг”.
На якусь мить Емілі замовчала. Потім вона прошепотіла: “Ого, можливо, мені також слід помолитися”.
Коли почав виступати наступний учень, Еллісон думала про те, що тільки-но сталося. Після молитви вона відчула себе зовсім по-іншому. Святий Дух дійсно допоміг їй заспокоїтися і мати сміливість!
Еллісон промовила подумки ще одну коротку молитву. “Дякую, Небесний Батьку! — молилася вона. — Дякую Тобі, що послав Святого Духа мені на допомогу”.
Ілюстрація Сільвії Провантіні