Свідчення під час перерви
У голові Зої з’явилася думка: “Відстоюй те, у що віриш”.
Реальна історія з Австралії.
У школі був час сніданку. Зої взяла свій бутерброд і пішла до столу. Сонячне проміння пробивалося крізь вікно і падало на неї. Був теплий день, і Зої почувалася щасливою.
Всі розмовляли, і їдальня гуділа від радісних дитячих голосів. Дівчинка на ім’я Луна сіла поруч зі своєю подругою Джессі.
— Ти християнка? — Зої почула, як Луна запитала Джессі.
Зої відчула, як завмирає її серце. Луна часто казала щось образливе! Що вона скаже далі? Весь клас замовк в очікуванні відповіді.
— Я не вірю в Ісуса, — сказала Луна.
Одне за одним багато дітей у класі Зої казали те саме.
Серце Зої закалатало. Вона хотіла бути сміливою і сказати, що вірить в Ісуса Христа, але боялася того, що може статися. Що подумають усі інші? Чи втратить вона друзів?
Раптом вона відчула тепло і спокій. У неї з’явилася думка: “Відстоюй те, у що віриш. Я тебе захищу”. Зої знала, що ця думка прийшла від Святого Духа.
Вона глибоко вдихнула: “Я вірю в Ісуса Христа, — сказала вона. — І я знаю, що Він любить мене. Він також любить і вас, навіть якщо ви в Нього не вірите”.
Тепле почуття ставало ще сильнішим. Зої відчула, як наповнюється щастям.
Невдовзі сніданок закінчився і настав час гратися на вулиці. Зої вибігла на майданчик. Деякі діти з її класу пішли за нею.
— Мені сподобалося те, що ти сказала Луні, — сказала одна дівчинка.
— Мені теж, — сказав інший хлопчик. — А як я можу вірити в Ісуса?
Зої усміхнулася: “Ти можеш ходити до церкви і читати Писання, щоб дізнатися про Нього більше! А ще можеш старатися жити за Його вченням”.
Зої була рада, що знайшла в собі сміливість поділитися своєю вірою. Вона знала, що Ісус Христос завжди буде поруч, щоб допомогти їй бути сміливою.
Ілюстрації Крісанни Серафін