Відповідь для Коула

“Я Божеє дитя, і з неба я зійшов. Оселю й батьківську любов я на землі знайшов…”

Очі Коула наповнилися сльозами, і він перестав співати. Він запитав у вчительки Початкового товариства, чи можна йому вийти в туалет.

Стоячи біля умивальника, Коул подивився в дзеркало. Він стояв тут зі своїм татом рік тому, саме перед хрищенням Коула. Вони обоє були одягнені в біле.

“Невдовзі ти укладеш дуже важливий завіт, — сказав тоді тато. — Сьогодні ти пообіцяєш завжди йти за Ісусом Христом і намагатися бути схожими на Нього”.

Коул відчував таке щастя і тепло, коли виходив з води. Він знав, що зробив правильний вибір, коли охристився.

Але тепер все було інакше. Сьогодні з ним не було тата. Він більше не ходить до церкви.

Коул схлипнув і витер очі. Спочатку, коли тато раз не пішов до церкви, Коул подумав, що той захворів. Або, може, йому треба було вийти на роботу. Потім тато приходив все рідше і рідше. Невдовзі він зовсім припинив ходити з ними.

Коул згадав той день, коли він нарешті наважився запитати маму про тата. Мама зітхнула і сказала: “Тато тепер не впевнений, що Церква істинна. Він намагається розібратися, у що він вірить”. Вона виглядала засмученою, і Коул знав, що їй теж важко.

У Коула з’явилася тривога і складні запитання. Як людина може втратити своє свідчення? Чи втратить і Коул коли-небудь своє свідчення? Що все це означало для їхньої сім’ї?

Коул обійняв маму. “Що ми можемо зробити? Як ми можемо допомогти татові віднайти його свідчення?”

“Тільки Небесний Батько може допомогти татові знову знайти його свідчення, — сказала мама. — Але ми можемо молитися за нього”.

Відтоді Коул щодня молився за тата. Минали місяці, але нічого не змінювалося. Коул відчував страх. Він постійно тривожився. Важко було ходити до церкви без тата. Було важко вірити, що його сім’я може бути разом навіки.

Коул витер сльози і ще раз подумки помолився. Потім він повернувся до Початкового товариства. Коли він увійшов, сестра Сноу якраз нагадувала всім про генеральну конференцію, яка відбудеться наступними вихідними.

Наступної неділі Коул сидів з мамою і дивився конференцію. Тато був у кімнаті нагорі і дивився баскетбол. Коул слухав, як пророк розповідав про своє дитинство, коли був маленьким хлопчиком. Він був здивований, дізнавшись, що батьки Президента Нельсона також не ходили до церкви, коли він був маленьким.

Потім Президент Нельсон говорив про те, як сильно він хотів запечататися зі своїми батьками у храмі. Коул завмер, уважно прислухаючись. Президенту Нельсону довелося чекати багато років, навіть аж доти, коли батькам уже було за 80! Але потім вони нарешті запечаталися як вічна сім’я.

Коул відчув, як Святий Дух шепоче йому, що і з татом теж все буде добре. Коулу доведеться набратися терпіння. Але Небесний Батько допоможе його сім’ї так само, як Він допоміг сім’ї Президента Нельсона.

Хоча відповідь не була такою, якої хотів Коул, він знав, що Небесний Батько почув його молитву і відповів на неї. Небесний Батько любив його тата, і Коула Він теж любив.

Ілюстрації Бренни Воан