Мамине хрищення

Коли Скотт увійшов у христильну купіль, вода закрутилася навколо його ніг. Його старший брат Сенді вже стояв у воді. Він усміхнувся і взяв Скотта за руку.

Скотт усміхнувся у відповідь і подивився на присутніх людей. Там був тато. Він виглядав дуже радісним! І там була мама. Вона помахала йому. Вона також була одягнена у біле вбрання для хрищення. Її мав охристити інший брат Скотта, Геррі.

Коли мама сказала Скотту, що вона охриститься в той самий день, що й він, Скотт дуже зрадів. Мама не ходила до Церкви з дитинства, як Скотт. Вона почала ходити до Церкви після того, як зустріла тата.

Скотт завжди знав, що мама любить Ісуса Христа, і вона приходила з ними до церкви майже щотижня. Місіонери також часто приходили до них додому. Але минуло багато років, перш ніж мама відчула, що готова охриститися. Скотт був такий щасливий, що для них обох цей день став особливим!

Саме мама навчала його про хрищення і конфірмацію, коли йому виповнилося вісім років.

“Ти даси дуже важливе обіцяння Небесному Батькові завжди йти за Ним та Ісусом Христом, — сказала вона. — Завдяки цьому ти завжди матимеш поруч Святого Духа”.

Аж ось настав час охриститися! Скотт закрив ніс, і Сенді опустив його глибоко під воду. Коли Скотт піднявся з води, він покліпав очима й усміхнувся. Він почувався таким чистим! Коли він вийшов з купелі, його серце наповнилося теплом.

Переодягнувшись у сухий одяг, Скотт сів і дивився, як Геррі христить маму. Вона виглядала такою щасливою, коли заходила у воду і виходила з неї. Вона подивилася прямо на Скотта і широко усміхнулася.

Наступного дня в церкві їх обох конфірмували у члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Скотт заплющив очі, коли тато та інші носії священства поклали руки йому на голову. Вони благословили його даром Святого Духа. Потім він тихенько слухав, як конфірмували маму. Він відчував тепло, щастя і безпеку. Скотт знав, що відчуває Святого Духа.

Після цього вони знову сіли, щоб послухати виступи. Потім Скотт почув схлипування. Він здивовано озирнувся і побачив, що по маминій щоці котиться сльоза.

Скотт розгубився. — Все гаразд, мамо? — прошепотів він. — Чому тобі стало сумно?

Мама витерла щоку й усміхнулася. — Мені не сумно, — прошепотіла вона у відповідь. Вона обійняла Скотта і притиснула до себе. — Іноді люди плачуть, коли вони щасливі. І я зараз така щаслива!

Скотт обійняв маму у відповідь. — Я теж.

Ілюстрації Ракель Мартін