Сонячний вірш Майї

Майя сиділа на сходах свого будинку і спиралася підборіддям на руки. Сонце світило яскраво, теплі промені світла пробивалися крізь високі дерева. Повітря пахло свіжими сосновими голками.

Мама вийшла з дому і сіла поруч з Майєю. “Про що ти думаєш?”

“Я маю поділитися своїм улюбленим віршем з Писань у Початковому товаристві, — сказала Майя. — Але у мене немає улюбленого! І я не знаю, який вибрати”.

Мама кивнула. “Складно вибрати улюблений вірш з Писань”. Вона подивилася на дерева, потім підвелася. “У мене є ідея”.

Мама пішла в дім. Коли вона повернулася, то тримала в руках свої Писання. “Почнемо з історії. Яка твоя улюблена історія з Писань?”

Майя замислилася. “Мені подобається історія про те, як Ісус відвідав нефійців”.

Мама погортала сторінки Книги Мормона. “Ця історія починається в книзі 3 Нефій, — вона вказала на сторінку. — Читаймо по черзі і вибираймо вірші, які нам подобаються”.

Майя кивнула головою і слухала, як мама читає. Вона прочитала про те, як Ісус Христос покликав Своїх учнів. Вона прочитала про миротворців і молитву.

Потім настала черга Майї. Прочитавши один з віршів, вона зупинилася. Вона відчула, ніби сонце своїм теплом і яскравістю заповнило все її серце.

Майя поглянула на маму. “Мені подобається ось цей вірш”.

“Мені теж. Чому він тобі подобається?” — запитала мама.

Майя знизала плечима, а її обличчя розплилося в усмішці. “Він про Ісуса. І ці слова просто роблять мене щасливою”.

Мама усміхнулася у відповідь. “Це чудовий спосіб дізнатися, що ти знайшла улюблений вірш з Писань. Хочеш ним поділитися в Початковому товаристві?”

Майя радісно кивнула. “Допоможеш мені його запам’ятати?”

“Авжеж!” — сказала мама.

Мама і Майя запам’ятовували по одному слову за раз. А в цей час на деревах щебетали пташки, ніби й вони хотіли запам’ятати.

Увесь тиждень Майя повторювала свій новий улюблений вірш з Писань. У неділю вранці вона трохи хвилювалася. Вона постійно промовляла цей вірш довгою дорогою до церкви.

У Початковому товаристві було лише кілька дітей. Але коли Майя ввійшла в клас, вона відчула хвилювання.

Коли настала її черга поділитися віршем з Писань, Майя встала і глибоко вдихнула. “Ось, Я є закон і світло, — сказала вона. — Подивіться на Мене, і витерпіть до кінця, і ви житимете; бо тому, хто витерпить до кінця, подарую Я вічне життя”.

Коли Майя закінчила, вона сіла й усміхнулася. Вона це зробила! Хвилювання зникло, і тепле відчуття сонячного світла повернулося. Вона знала, що її улюблений вірш з Писань приноситиме їй це відчуття щоразу, коли це буде потрібно.

Ілюстрації Хлої Домінік