“3. Принципи священства”, Загальний довідник: Служіння в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів (2026).
“3. Принципи священства”, Загальний довідник.
3.
Принципи священства
3.0
Вступ
Священство — це влада і сила Бога. Через священство Небесний Батько виконує Свою роботу — “здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39). Бог дарує повноваження і владу Своїм синам і дочкам на землі, щоб допомогти виконати цю роботу (див. розділ 1).
3.1
Відновлення священства
Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів — це єдина організація на землі, в якій є повноваження священства. Пророк Джозеф Сміт отримав Ааронове священство і його ключі від Івана Христителя (див. Учення і Завіти 13:1). Він отримав Мелхиседекове священство і його ключі від апостолів Петра, Якова та Івана (див. Учення і Завіти 27:12–13).
У Кертлендському храмі Джозефу Сміту явилися Мойсей, Іліяс та Ілля і надали йому додаткове повноваження, необхідне для виконання Божої роботи в останні дні (див. Учення і Завіти 110:11–16).
Усі ці ключі священства тримає сьогодні кожний член Першого Президентства і Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Ці провідники покликають і вповноважують інших членів Церкви використовувати повноваження і владу священства Бога, щоб допомагати в Його роботі зі спасіння і піднесення.
3.2
Благословення священства
Завдяки завітам та обрядам священства Бог робить доступними для всіх Своїх дітей великі благословення. Серед цих благословень є:
-
Хрищення в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів і членство в ній.
-
Дар Святого Духа.
-
Прийняття причастя.
-
Повноваження і влада, які надаються, щоб служити у церковних покликаннях та призначеннях.
-
Отримання патріарших благословень та інших благословень священства, зокрема, для зцілення, втішення і скерування.
-
Обдарування Божою силою в храмі.
-
Запечатування до членів своєї сімʼї на вічність.
-
Обіцяння вічного життя.
Божі діти можуть отримати ці благословення священства й відчувати велику радість, живучи за євангелією Ісуса Христа.
3.3
Мелхиседекове священство і Ааронове священство
У Церкві священство має дві частини: Мелхиседекове священство і Ааронове священство (див. Учення і Завіти 107:1).
3.3.1
Мелхиседекове священство
Мелхиседекове священство — це “Свят[е] Священств[о] за чином Сина Божого” (Учення і Завіти 107:3). Це влада, завдяки якій сини і дочки Бога можуть стати подібними до Нього (див. Учення і Завіти 84:19–21; 132:19–20).
“Мелхиседекове священство тримає право президентства”. Воно має “владу і повноваження над усіма чинами в Церкві в усі віки світу, щоб служити в духовних справах” (Учення і Завіти 107:8). Цим повноваженням церковні провідники направляють і виконують усю духовну роботу Церкви (див. Учення і Завіти 107:18).
Президент Церкви є головуючим первосвященником над Мелхиседековим священством (див. Учення і Завіти 107:65–67). Президент колу є головуючим первосвященником у колі (див. Учення і Завіти 107:8, 10; див. також розділ 6 у цьому довіднику). Єпископ є головуючим первосвященником у приході (див. Учення і Завіти 107:17; див. також розділ 7 у цьому довіднику).
Інформацію стосовно чинів та обовʼязків Мелхиседекового священства див. у 8.1.
3.3.2
Ааронове священство
Ааронове священство є “додатком до… Мелхиседекового священства” (Учення і Завіти 107:14). Воно має, зокрема, ключі:
-
Священнослужіння ангелів.
-
Євангелії покаяння.
-
Виконання зовнішніх обрядів, зокрема хрищення для відпущення гріхів.
(Див. Учення і Завіти 13:1; 84:26–27; 107:20).
Єпископ є президентом Ааронового священства у приході (див. Учення і Завіти 107:15).
Інформацію стосовно чинів та обовʼязків Ааронового священства див. у 10.1.3.
3.4
Влада священства
Влада священства — це уповноваження представляти Бога і діяти в Його імʼя. У Церкві вся влада священства застосовується під керівництвом тих, хто тримає ключі священства.
Гідні члени Церкви чоловічої статі отримують владу священства, коли їм дарують священство і їх висвячують у чини священства. Усі члени Церкви можуть застосовувати делеговане їм повноваження, якщо вони були рукопокладені чи призначені допомагати у виконанні Божої роботи. Члени Церкви підзвітні Богу і тим, кого Він призначив головувати — наглядати за тим, як вони використовують Його владу (див. 3.4.4).
3.4.1
Ключі священства
Ключі священства — це влада, дана, щоб керувати використанням священства на користь Божим дітям. Використання всієї влади священства у Церкві скеровується тими, хто тримає ключі священства (див. Учення і Завіти 65:2).
3.4.1.1
Ті, хто тримає ключі священства
Ісус Христос тримає всі ключі священства. Під Його керівництвом ключі священства надаються чоловікам для використання в конкретних покликаннях, щоб допомагати у виконанні Божої роботи, як це пояснено далі.
Господь дарував кожному зі Своїх апостолів усі ключі, які стосуються царства Бога на землі. Старший серед живих апостолів — Президент Церкви — є єдиною людиною на землі, яка уповноважена використовувати всі ті ключі священства (див. Учення і Завіти 81:1–2; 107:64–67, 91–92; 132:7).
Під керівництвом Президента Церкви названим далі місцевим провідникам священства надаються ключі, щоб вони могли головувати у сферах своєї відповідальності:
-
Президенти колів та округів
-
Єпископи і президенти філій
-
Президенти кворумів Мелхиседекового і Ааронового священства
-
Президенти храмів
-
Президенти місій і президенти центрів підготовки місіонерів
-
Президенти історичних пам’яток Церкви
Ці провідники отримують ключі священства, коли їх рукопокладають для служіння в їхніх покликаннях.
Ключі священства не надаються іншим провідникам, зокрема, радникам місцевих провідників священства чи президентам церковних організацій. Цим провідникам надається делеговане повноваження, коли їх рукопокладають і коли їх призначають під керівництвом тих, хто тримає ключі священства. Президенти церковних організацій головують під керівництвом тих, хто тримає ключі священства (див. 4.2.4).
3.4.1.2
Порядок у виконанні Божої роботи
Завдяки ключам священства Божа робота зі спасіння і піднесення виконується впорядковано (див. Учення і Завіти 42:11; 132:8). Ті, хто тримає ключі священства, керують Господньою роботою у своїх сферах відповідальності. Ця влада президентства є дійсною лише для виконання конкретних обовʼязків, які має провідник у своєму покликанні. Коли провідники священства звільняються від своїх покликань, вони більше не тримають цих ключів.
Усі, хто служить у Церкві, були рукопокладені або отримали призначення під керівництвом того, хто тримає ключі священства.
3.4.2
Дарування священства і висвячення у чини священства
Під керівництвом тих, хто тримає ключі священства, Ааронове священство і Мелхиседекове священство дарується гідним членам Церкви чоловічої статі (див. Учення і Завіти 84:14–17). Після дарування відповідного священства особу висвячують у чин в цьому священстві, наприклад, у чин диякона чи старійшини. Носій священства діє у священстві відповідно до прав та обовʼязків того чину (див. Учення і Завіти 107:99).
Кожний чоловік у Церкві Ісуса Христа має старатися бути гідним отримати і використовувати Мелхиседекове священство для служіння іншим людям. Отримуючи це священство, він укладає завіт віддано виконувати свої обовʼязки у священстві. Він також отримує від Бога клятву, тобто обіцяння, вічних благословень (див. Учення і Завіти 84:33–44; див. також Путівник по Писаннях, “Клятва і завіт священства”).
Більше інформації про дарування священства та висвячення див. у 8.1.1, 10.6, 18.10 та 38.2.5.
3.4.3
Делегування повноваження священства для служіння в Церкві
Повноваження священства для служіння в Церкві делегується членам Церкви вказаним далі чином:
-
Рукопокладанням для служіння в церковному покликанні
-
Призначенням від головуючих церковних провідників
3.4.3.1
Рукопокладання
Коли членів Церкви рукопокладають під керівництвом тих, хто тримає ключі священства, їм дається повноваження від Бога діяти в цьому покликанні. Наприклад:
-
Жінці, яку покликано і рукопокладено єпископом служити президенткою Товариства допомоги приходу, надається повноваження керувати роботою Товариства допомоги у приході.
-
Чоловіку або жінці, яких покликано і рукопокладено членом єпископату служити вчителем або вчителькою Початкового товариства, дається повноваження навчати дітей Початкового товариства у приході.
Усі, кого покликають і рукопокладають, служать під керівництвом тих, хто головує над ними (див. 3.4.1.2).
Коли членів Церкви звільняють від покликання, вони більше не мають повноваження, повʼязаного з цим покликанням.
Більше інформації про рукопокладання членів Церкви на служіння у церковних покликаннях див. у 18.11.
3.4.3.2
Призначення
Головуючі церковні провідники можуть делегувати повноваження через призначення. Коли чоловіки і жінки отримують ці призначення, їм надається повноваження від Бога, щоб діяти. Наприклад:
-
Перше Президентство і Кворум Дванадцятьох Апостолів делегують повноваження сімдесятникам, які призначені керувати територіями і головувати на конференціях колів.
-
Президенти місій делегують повноваження місіонерам чоловічої і жіночої статі, які призначені скеровувати й навчати інших місіонерів.
-
Членам Церкви делегуються повноваження, щоб вони служили братами-служителями і сестрами-служительками. Це відбувається під керівництвом єпископа, коли вони отримують призначення від президента кворуму старійшин або президентки Товариства допомоги.
Повноваження, яке делегується через призначення, є обмеженим: воно поширюється тільки на виконання конкретних обовʼязків і є чинним тільки упродовж служіння у цьому призначенні.
Більше інформації стосовно призначення через делегування див. у 4.2.5.
3.4.4
Праведне використання влади священства
Провідники і члени Церкви використовують даровану їм владу священства чи делеговане їм повноваження священства, щоб благословляти життя інших людей.
Ця влада може використовуватися тільки у праведності (див. Учення і Завіти 121:36). Вона використовується через переконання, довготерпіння, мʼякість, лагідність, любов і доброту (див. Учення і Завіти 121:41–42). Провідники радяться з іншими в дусі єдності і прагнуть знати Господню волю через одкровення (див. Учення і Завіти 41:2). Інформацію про те, як радитися з іншими, див. у 4.4.3.
Ті, хто використовує владу священства, не навʼязують свою волю іншим. Вони не використовують її для досягнення егоїстичних цілей. Якщо особа використовує цю владу неправедно, “небеса віддаляються [і] Дух Господа засмучується” (Учення і Завіти 121:37).
Деякі церковні покликання включають в себе, зокрема, обовʼязок головувати. Інформацію про головування в Церкві див. у 4.2.4.
3.5
Обряди і завіти
Бог дає обряди та завіти, щоб благословити Своїх дітей і дати їм можливість отримати вічне життя.
3.5.1
Обряди
Обряд — це священна дія, що виконується владою священства. Обряди завжди були складовою євангелії Ісуса Христа (див. Буття 1:28; Мойсей 6:64–65).
Під час виконання багатьох обрядів люди укладають завіти з Богом. Наприклад, під час хрищення, причастя, ендаументу й обряду запечатування шлюбу. Під час виконання інших обрядів, зокрема, отримання патріарших благословень чи благословень для зцілення хворих, люди не укладають завіти, але можуть отримати скерування та силу, щоб дотримуватися завітів.
Обряди мають символічне значення, що направляє людей до Небесного Батька та Ісуса Христа. В обрядах, під час виконання яких відбувається укладання завітів, слова, дії та інші символічні елементи обряду навчають людей про обіцяння, які вони дають Богу, та благословення, які вони можуть отримати завдяки своїй вірності.
Завдяки кожному з обрядів люди отримують щедрі духовні благословення. Господь відкрив, що в “обрядах [священства] явлена сила божественності” (Учення і Завіти 84:20).
3.5.2
Завіти
Завіт — це священне обіцяння. Він укладається між Богом і Його дітьми. Бог називає умови завіту, а Його діти погоджуються дотримуватись цих умов. Бог обіцяє благословити Своїх дітей, якщо вони дотримуються завіту.
Завітам відведено центральне місце у Божій роботі зі спасіння і піднесення (див. 1.2). Члени Церкви укладають завіти з Богом, коли отримують обряди спасіння і піднесення (див. 3.5.3). Усі, хто витерпить до кінця у дотриманні своїх завітів, отримають вічне життя (див. 2 Нефій 31:17–20; Учення і Завіти 14:7; див. також 1.1).
Батьки, церковні провідники та інші допомагають людям підготуватися до укладення завітів, яке відбувається, коли людина отримує обряди євангелії. Вони переконуються, що людина розуміє завіти, які вона укладе. (Ці завіти пояснено у пункті 3.5.3.) Після того як людина укладе завіт, вони допомагають їй дотримуватися його (див. Мороній 6:4).
3.5.3
Обряди і завіти, які необхідні для спасіння і піднесення
Люди укладають завіти з Богом під час отримання обрядів, необхідних для спасіння і піднесення. Обрядами, які є необхідними для спасіння і піднесення, є:
-
Хрищення.
-
Конфірмація і надання дару Святого Духа.
-
Дарування Мелхиседекового священства і висвячення у чин (для чоловіків).
-
Храмовий ендаумент.
-
Храмове запечатування.
Живі люди отримують ці обряди для себе. Однак багато Божих дітей помирають, не мавши за життя можливості отримати обряди, необхідні для спасіння і піднесення. У Своєму милосердному плані Бог передбачив для живих людей можливість отримати ці обряди за тих, хто помер. Ці священні обряди виконуються в храмах.
Більше інформації про виконання обрядів за померлих див. у розділі 28.
3.5.3.1
Хрищення
Отримуючи обряд хрищення, діти Бога вступають у завітні стосунки з Ним, що ведуть до вічного життя (див. 2 Нефій 31:17–18). Ті, кого охрищують, укладають завіт, який полягає в тому, що вони бажають взяти на себе ім’я Ісуса Христа, дотримуватися Божих заповідей і служити Йому до кінця (див. 2 Нефій 31:7, 13–14; Мосія 18:10; Мороній 6:3; Учення і Завіти 20:37).
Після хрищення водою має відбутися рукопокладання для надання дару Святого Духа.
3.5.3.2
Конфірмація і надання дару Святого Духа
Спаситель пояснив: “Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже” (Іван 3:5). Тому після хрищення водою відбувається конфірмація і отримання дару Святого Духа через покладання рук (див. Учення і Завіти 20:41). Під час виконання цього обряду особу конфірмують у члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і їй дається повеління прийняти Святого Духа.
Якщо члени Церкви виявляють віру в Ісуса Христа, каються і прагнуть дотримуватися завіту хрищення, вони отримують супровід Святого Духа (див. Мосія 18:10). Святий Дух може скеровувати, направляти й очищувати їх від гріха протягом усього їхнього життя і допомагати їм ставати більш схожими на Небесного Батька та Ісуса Христа (див. 2 Нефій 32:5; 3 Нефій 12:48; 27:20). Вони перебувають на цій “тісній і вузькій путі, яка веде до вічного життя” (2 Нефій 31:18).
3.5.3.3
Дарування Мелхиседекового священства і висвячення у чин
Усі вічні благословення Бога доступні Його дітям — дочкам і синам — завдяки Ісусу Христу і через обряди та завіти, які необхідні для спасіння і піднесення (див. 3.5.3). Для чоловіків дарування Мелхиседекового священства та висвячення в чин є обрядом, який необхідний, щоб вони отримали повноту цих благословень.
Чоловік, який отримує Мелхиседекове священство, укладає завіт бути вірним і звеличувати своє покликання у священстві та свої обовʼязки у священстві (див. Учення і Завіти 84:33). Бог обіцяє з клятвою, що ті, хто шанує цей завіт, будуть освячені Духом і отримають усе, що має Батько (див. Учення і Завіти 84:33–40; див. також Путівник по Писаннях, “Клятва і завіт священства“, “Євангельська бібліотека“).
Носії священства мають священне покликання та відповідальність представляти Господа, допомагаючи іншим приходити до Нього та виконуючи для них або за них обряди спасіння і піднесення й надаючи їм можливість укласти завіти, які необхідні для спасіння і піднесення (див. Алма 13:1–3, 6, 16).
3.5.3.4
Храмовий ендаумент
Члени Церкви, які отримують храмовий ендаумент, укладають завіт:
-
Жити за законом послуху.
-
Дотримуватися закону жертвування.
-
Дотримуватися закону євангелії Ісуса Христа.
-
Дотримуватися закону цнотливості.
-
Дотримуватися закону посвячення.
Під час обряду ендаументу людині дається повеління носити одяг святого священства упродовж усього свого життя. Дотримання завітів, укладених під час ендаументу, дає також і священний привілей носити храмовий одяг (див. 26.4.2).
Серед благословень, пов’язаних з укладанням завітів під час ендаументу та їх дотриманням, є й глибше знання про Бога та Його план, божественний захист та сила благочестя. (Див. Учення і Завіти 38:32; 84:19–21; 109:22; див. також 27.2 у цьому довіднику.)
3.5.3.5
Храмове запечатування
Під час обряду запечатування чоловік і жінка укладають завіт з Богом і одне з одним. Вони укладають завіт і обіцяють прийняти одне одного як чоловіка та дружину, радитися і працювати разом у любові та праведності, а також виконувати свої божественно призначені ролі чоловіка та дружини і батька та матері.
Чоловік і жінка, які вірні цьому завіту, поєднуються як чоловік і дружина на всю вічність. На подружній парі, завдяки їхній вірності, запечатуються всі благословення вічного Божого завіту, найвищим з яких є піднесення з вічним потомством (див. Учення і Завіти 132:19–20; див. також 66:2; 131:1–4; 27.3, 38.4 в цьому довіднику).
3.5.4
Причастя
Спаситель запровадив причастя і наказав Своїм послідовникам причащатися на згадку про Нього (див. Матвій 26:26–28; 3 Нефій 18:1–12; Мороній 6:5–6). Під час обряду причастя, який проводиться регулярно, члени Церкви мають священну можливість розмірковувати над життям, служінням та Спокутою Ісуса Христа (див. Учення і Завіти 27:2; див. також 29.2.1 у цьому довіднику).
Приймаючи причастя, люди цим свідчать, або укладають завіт, що вони готові взяти на себе імʼя Ісуса Христа, завжди памʼятати Його та дотримуватися Його заповідей. Якщо люди дотримуються цього завіту, їм обіцяно, що Дух Господній завжди буде з ними (див. Учення і Завіти 20:77, 79; див. також 3 Нефій 18:7, 11). Господь може очищувати їх освячувальною силою Святого Духа протягом усього їхнього життя (див. 3 Нефій 27:20). Завдяки цьому вони можуть утримувати прощення їхніх гріхів (див. Мосія 4:3–12).
Обряд причастя допомагає членам Церкви витерпіти до кінця у дотриманні всіх завітів, які вони уклали з Богом. Слова цього обряду спонукають знов і знов щиро каятися та духовно оновлюватися, і в такий спосіб розвиватися, щоб стати більше схожими на Бога.
3.6
Сила священства
Сила священства є силою Бога, яка використовується, щоб благословляти Його дітей. Сила Божого священства діє в житті всіх членів Церкви — чоловічої і жіночої статі, — якщо вони дотримуються завітів, які уклали з Ним. Члени Церкви укладають ці завіти, коли отримують обряди священства. (Див. Учення і Завіти 84:19–20).
До благословень, які можуть отримати члени Церкви завдяки силі священства, належать:
-
Скерування в їхньому житті.
-
Одкровення, щоб знати, як виконувати роботу, на яку вони висвячені, рукопокладені або яку призначені виконувати.
-
Допомога і сила, щоб ставати більш схожими на Ісуса Христа і Небесного Батька.
3.7
Священство і сім’я
Усі члени Церкви, які дотримуються своїх завітів — жінки, чоловіки та діти, — благословляються силою Божого священства в їхніх домівках, щоб зміцнювати себе та свої сімʼї (див. 3.5). Ця сила буде допомагати членам Церкви виконувати Божу роботу зі спасіння і піднесення в їхньому особистому житті і в сімʼях (див. 2.2).
Чоловіки, які є носіями Мелхиседекового священства, можуть давати благословення священства членам своєї сімʼї для скерування їх, зцілення і втішення. Якщо потрібно, члени Церкви також можуть просити родичів, братів-служителів або місцевих церковних провідників дати їм такі благословення. Більше інформації про благословення священства див. у 18.13 та 18.14.