Голоси Відновлення

Через понад 40 років після Табору Сіону Джозеф Янг, тодішній член табору, розповів, що Джозеф Сміт сказав таке:

“Брати, дехто з вас сердиться на мене, тому що ви не були в бою в Міссурі. Але хочу вам сказати, що Бог не хотів, аби ви вступали в бій. Він не міг би зорганізувати Своє царство з дванадцятьма чоловіками, які мали відкривати двері євангелії народам землі, і сімдесятьма чоловіками, які під їхнім керівництвом мали виконувати певні завдання, якби Він не вибрав їх з-поміж чоловіків, які запропонували своє життя і які принесли таку саму жертву, як і Авраам.

Зараз Господь отримав Своїх Дванадцятьох і сімдесятників, і будуть покликані інші кворуми сімдесятників, які будуть жертвувати. І ті, хто не приніс свої жертви і не зробив свої приношення зараз, зроблять це пізніше”.

“Коли ми прибули до Міссурі, Господь звернувся до Свого слуги Джозефа і сказав: “Я прийняв ваші жертви”, і у нас був привілей знову повернутися. Після мого повернення багато моїх друзів запитували, який був сенс у тому, аби покликати чоловіків відірватися від щоденної праці і податися в Міссурі, а потім повернутися, нічого особливо не досягнувши. “Кому це пішло на користь? — запитували вони. — Якщо це заповідав Господь, якою була Його мета у цьому?”… Я сказав тим братам, що отримав велику компенсацію — з великими відсотками — так, що моя міра була наповнена і лилася через край знанням, отриманим під час подорожі з пророком”.

“Я був у Таборі Сіону з пророком Божим. Я бачив як Бог діяв стосовно нього. Я бачив силу Бога з ним. Я бачив, що він був пророком. Те, що було явлено йому силою Божою під час тієї місії, було надзвичайно цінним для мене і для всіх, хто отримував його повчання”.

“Коли членів Церкви було покликано до Табору Сіону, багато хто з нас раніше ніколи не бачив одне одного в обличчя, ми були незнайомцями одне одному, а багато хто ніколи раніше не бачив пророка. Ми мешкали в різних куточках країни, наче зерно, просіяне крізь сито. Ми були молодими людьми, і нас було покликано в ті перші дні йти і викупити Сіон, і доручена нам робота мала бути виконана з вірою. Ми зібралися з різних штатів у Кертленді й вирушили викупляти Сіон, щоб виконати заповідь, яку нам дав Бог. Бог прийняв наші труди, як Він прийняв труди Авраама. Ми багато чого досягли, хоча відступники й невіруючі багато разів ставили це запитання: “А що ви зробили”? Ми здобули досвід, якого ніколи б не здобули у жодний інший спосіб. Ми мали привілей бачити обличчя пророка і привілей подолати з ним тисячу миль і бачити, як діяв із ним Дух Божий, і одкровення Ісуса Христа, і виповнення цих одкровень. І він зібрав близько двохсот старійшин з усієї країни у ті перші роки і послав нас по всьому світу проповідувати євангелію Ісуса Христа. Якби я не ходив з Табором Сіону, я б не служив тут, [у Солт-Лейк-Сіті сьогодні, у Кворумі дванадцятьох]… Завдяки тому, що ми туди пішли, ми отримали доручення проповідувати євангелію у винограднику, і Господь прийняв наші труди. І в усіх наших трудах і переслідуваннях, коли ми часто ризикували своїми життям, нам доводилося працювати і жити вірою”.

“Досвід, який [ми] здобули, подорожуючи з Табором Сіону, був цінніший за золото”.