“Через свою віру ти побачив”

1. Він допоможе нам побачити місію нашого життя, яку Він доручив нам виконати.

Коли мені було 16 років, патріарх, який до того мене ніколи не бачив і нічого не знав про моє минуле, давав мені патріарше благословення. У ньому Господь відповів на конкретні запитання, які я мав у серці, стосовно деяких особистих проблем. Мої думки стосовно тих питань були дуже особистісними, щоб про них розповідати. Одне з тих питань, які мене хвилювали, було таким: чи знайду я люблячу жінку, яка матиме достатньо відваги, щоб вийти за мене заміж, незважаючи на серйозну вроджену ваду, яку може успадкувати хтось із наших дітей. Відповідь була позитивною. Я одружився з Марі, і в нас є п’ять чудових дітей.

Відповідаючи у благословенні на ті запитання, Господь з повагою поставився до моїх занепокоєнь і до моєї приватності. Фразування було таким, що лише я міг повністю зрозуміти його значення. З того дня я мав тверде свідчення, що Небесний Батько знає мене особисто.

Моя професійна діяльність приносила мені радість, зростання і задоволення, оскільки я намагався служити Йому та Його дітям. Після того як я пішов на пенсію, увесь світ і галузь, в якій я працював, продовжували рухатися вперед вже без мене. Інколи, занепадаючи духом, я запитував себе, чи дійсно я зробив щось хороше упродовж тих років життя; чи було моє приношення гідним тих величних обіцянь, даних мені.

В один з таких днів я відчув спонукання: перечитай своє патріарше благословення. Під час читання я помітив, що у розумі виникло запитання: “Хіба Я не дав тобі ті благословення, які обіцяв? Хіба це не здійснилося у твоєму житті? І це також?” Я чітко побачив, як Господь виповнив обіцяння, дані мені. Я відчув упевненість, що те, що я смиренно і з готовністю пропонував, було прийнято; я також отримав настанову, що я себе не вичерпав: можливості для служіння все ще є.

Також я отримав відчуття, що не один я маю подібне занепокоєння. Багато інших людей сумніваються, озираючись на пройдений життєвий шлях, оскільки не бачать помітних доказів того, чи зробили вони щось хороше. Однак ми бачимо не так, як бачить Господь. Можливо, якщо ми вирішимо зосередитися на тому, що Він нам дав, а не на тому, що нам хотілося б, однак ми того не отримали, ми ясніше побачимо, як Його рука торкалася нашого життя.

2. Коли я з молитвою читаю і вивчаю Писання, Господь допомагає мені бачити більше, ніж загальне спрямування для всіх Його дітей. Я бачу особисте спрямування в своїх особистих випробуваннях.

На полях сторінок у моїх Писаннях, особливо у Книзі Мормона, багато поміток стосовно того, як Господь допомагає мені зрозуміти і застосовувати вміщені там вчення. Кілька років тому я почав вести окремий щоденник. Я записую туди, іноді вірш за віршем, те, чого навчає мене Господь. Дотримуючись цього принципу, я вже кілька разів перечитав Книгу Мормона, потім Учення і Завіти, Дорогоцінну Перлину, а нещодавно Новий Завіт. Коли я з молитвою починаю своє вивчення, прошу Господа відкрити для мене Писання, то здивований тим, як багато починаю бачити.

Історії та притчі, які здаються просто хорошим прикладом поведінки певної людини, раптом знаходять практичне застосування до мого життя. Вірші, які раніше несли для мене суто історичне навантаження, раптом здобули далекосяжне значення в неперервному Відновленні євангелії. Я бачу, як досвід Йосипа і Даніїла, Петра і Павла, Нефія, Алми батька і Алми сина та полководця Моронія стосується випробувань, перед якими ми постаємо кожного дня. Розділи про війну у Книзі Мормона містять не лише розповідь про ретельно продумані плани битв полководця Моронія, але й про особисту стратегію того, як відбивати невпинні атаки диявола: ми можемо заздалегідь зміцнити особисті духовні фортеці.

Те, що я бачу під час особистого вивчення, може бути не новим для інших. Але для мого особистого духовного зростання важливо, що я записую те, чого навчився.

Пророки і провідники Церкви багато разів заохочували нас записувати, чого навчає нас Господь, якщо ми хочемо, аби Він давав нам більше. Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснює: “Я також зрозумів, що належним чином записані духовні враження виявляють Спасителю, наскільки сильно ми цінуємо Його настанови. Просте записування духовних думок і почуттів значно посилює імовірність отримання і розпізнання додаткових спонукань від Святого Духа”.

3. Коли ми просимо з вірою і смиренним бажанням слухатися, Господь допоможе нам побачити можливості й рішення, які ми не побачили самостійно. Він пристосує Свої відповіді до наших потреб.

Він показував мені, як справлятися з проблемами, починаючи від болісних духовних і закінчуючи більш приземленим, наприклад ремонтом будинку. Він показував мені, які труднощі чекають попереду і як до них підготуватися. Він показував Свою силу в моєму житті, коли я боявся і сумнівався — коли я казав, як і батько, котрий благав про зцілення свого сина: “Господи, поможи недовірству моєму” (Марк 9:24).

Можливо, коли ми читаємо, то недостатньо серйозно сприймаємо ці слова: “Просіть і буде вам дано” (Матвій 7:7) або “якщо ви проситимете у Мене, ви отримаєте” (Учення і Завіти 6:5). Здається, що обіцяння “той, хто має віру бачити, побачить” (Учення і Завіти 42:49) стосується фізичного зцілення, але я не вважаю, що цим його значення обмежується. Коли у нас є достатньо віри, Він може відкрити наші духовні очі, щоб побачити Його чудеса в нашому особистому житті.

Я не можу повернутися, щоб змінити минуле. Але скільки б часу не залишалося у мене попереду, я сподіваюся, що зможу розвинути більшу віру в Його сповнене любові бажання показувати мені більше Своїх трудів. Я сподіваюся почути, як і брат Яреда, Його втішні слова: “Через свою віру ти побачив”.