Я вдячна, що мій батько має священство, що він мене охристив і що ми були запечатані у храмі. Я щаслива, бо ми станемо вічною сім’єю. Я знаю, що Небесний Батько живе і що слова пророків істинні.

Мені 9 років, тож коли я вперше пішов до храму, то чекав біля нього разом з батьком. Ми ходили навколо храму, щоб побачити, як він збудований. Ми зайшли в прекрасну кімнату для очікування й насолоджувалися там спокоєм і тишою. Ми тихенько розмовляли про життя Ісуса Христа і про Його апостолів, які жили в давнину і живуть зараз. Коли я сидів там разом з батьком, то відчував, що храм це дуже особливе місце.