Де знайти сили, щоб пережити зміни?

У мене такий характер, що я не люблю змін. Мені подобається все планувати. Але через роботу мого тата наша сім’я часто переїжджала. При такому способі життя ніколи не знаєш, що станеться.

Наприклад, коли ми переїздили із Зімбабве, мій тато планував поїхати на рік до Афганістану. Решта моєї сім’ї мала жити з батьками моєї мами. Однак саме перед від’їздом батька ми дізналися, що деякий час нікого до Афганістану не відправлятимуть. Це означало, що плани переїхати жити до сім’ї відмінялися. Як би я не раділа від того, що тато залишиться з нами, ця різка зміна була дуже важкою для всіх нас.

Я відчувала гнів і, на жаль, протягом певного часу висловлювала свій гнів Небесному Батькові. Я пам’ятаю, як одного вечора молилася і майже кричала, висловлюючи свій гнів. Але, попри мій гнів, Він допоміг мені зрештою упокоритися і відчути спокій. Він ніби казав: “Що б не трапилося, з цього може вийти щось хороше. Просто довіряй мені. Я знаю, що зараз важко, але врешті-решт все буде добре”. Я змогла заспокоїтися і все обміркувати. Мені потрібно було навчитися довіряти Небесному Батькові і спокійно ставитися до того, що все пішло не за планом, бо Його план завжди кращий.

Мій досвід, пов’язаний з частими переїздами, наблизив мене до мого Спасителя, тому що Він — єдиний, на кого я можу постійно покладатися. Друзі приходитимуть і йтимуть. Місця з’являтимуться і зникатимуть. Але Спаситель завжди поруч, і Він завжди готовий допомогти у будь-чому, що зі мною відбувається.