Виступи та обговорення: старійшина і сестра Керон та доросла молодь
Всесвітній духовний вечір для дорослої молоді
Неділя, 1 лютого 2026 р.
Старійшина Патрик Керон: Як чудово бути тут з усіма вами цього вечора, щоб святкувати 100-ту річницю інституту і думати про всі життя, які змінилися завдяки семінарії та інституту протягом цих десятиліть. Було чудово бачити, як ви заходите сюди сьогодні увечері. І я хотів сказати, що тут досить затишно попри цей неосяжний масштаб. Сподіваюся, ви помітили, що у нас тут висить гірлянда, яка додає ще більше затишку.
Приємно бути з вами, ми радіємо, що можемо провести цей час із вами і дякуємо вам за те, що прийшли. Ми розуміємо, що дехто з вас потрапив у затор, але, незважаючи на це, ви все одно тут.
Сестра Дженніфер К. Керон: Так, ми дуже вдячні за ту атмосферу, яку відчуваємо тут сьогодні ввечері, і нам дуже подобається дивитися на обличчя тих з вас, хто приєднався до нас особисто сьогодні ввечері. Але ми також намагаємося уявити тих із вас, хто зібрався в каплицях, у своїх домівках або десь наодинці, щоб подивитися цю програму сьогодні ввечері, прагнучи наблизитися до свого Спасителя. Ми любимо вас усіх і дуже вдячні за те, що можемо бути з вами.
Кілька тижнів тому ми мали чудову нагоду зустрітися з двома різними групами ваших однолітків ― і, власне, дехто з них сьогодні тут присутній ― і ми просто сиділи і розмовляли з ними. Ми близько години спілкувалися з цими двома різними групами. Вони прийшли зі своїми запитаннями, а ми намагалися відповісти. Вони представляли п’ять різних країн: дорослу молодь зі Сполучених Штатів, Мексики, Норвегії, карибського острова Кюрасао та Республіки Конго.
Старійшина Керон: Отже, зараз ми розглянемо п’ять запитань, які були поставлені на відео. А потім ми, ймовірно, додамо коментар або два між кожним з них. Отже, давайте переглянемо перше відео.
Розпізнавати перепони й долати їх
Доросла молодь: Які найсуттєвіші перепони, на вашу думку, неодружена молодь створює сама собі, що заважають нам відчувати любов Бога або стати тими, ким Бог хоче нас бачити?
Старійшина Керон: Коли я думаю про перепони, з якими стикається доросла молодь, це життя мені здається своєрідним іспитом, подібним до тих, які ви складаєте під час навчання, ― однак іспит цей неможливо скласти. Я не знаю. Але я думаю, що саме такий спосіб мислення може стати перешкодою для нашого сприйняття смертного життя та вічного життя.
Я наведу вам улюблену цитату президента Генрі Б. Айрінга: “Господь не піддає нас цьому випробуванню… щоб поставити нам оцінку; Він робить це тому, що цей процес змінить нас”.
Нас не перевіряють, як у навчанні ― нам дають можливість розвиватися і вчитися. Не тому, що хтось виставляє нам вирішальні оцінки, а тому, що нам потрібно зростати, розвиватися, пізнавати і прийти до розуміння того, хто ми є. Тож справа не в перепонах. Насправді йдеться про те, як нам прокладається шлях, іноді з чудовим досвідом, який є прекрасним, а іноді з досвідом, який є дуже важким і дуже виснажливим.
Сестра Керон: А як щодо перепон у вигляді невпевненості в собі та страху? А як щодо того внутрішнього голосу у вашому розумі? Це дійсно може стати перепоною. Голоси зневіри. Голоси, які говорять вам, що ви ― невдаха. Голоси, які кажуть вам, що ви просто не відповідаєте вимогам. І на це є багато причин: можливо, ви не отримали роботу. Можливо, ви не склали іспит. Можливо, у вас є бажання одружитися, але ви все ще не одружені. Можливо, ви розлучені. Можливо, ви стикаєтеся з тими самими труднощами, гріхами та проблемами вже довгий час. І тому ці голоси кажуть вам: “Я просто недостатньо хороший, я ніколи не буду достатньо хорошим, я ніколи не відповідатиму вимогам, і я навряд чи зможу бути тим, ким Бог хоче, аби я був”. Я думаю, що це і є перепона. А іноді я й сама чую ці голоси.
Як у вашій голові звучить голос Спасителя? Він звучить зовсім інакше, ніж те, що я описувала ― голоси цинізму, критики та сорому, голоси безнадії. Послухайте, що Спаситель каже нам в Євангелії від Івана, розділ 10. Мені це подобається.
“Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, ― той злодій і розбійник.
А хто входить дверима, ― той вівцям пастух…
Його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх…
Він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його.
За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, ― бо не знають вони чужого голосу”.
Іноді у вас в голові лунає голос чужинця, злодія і розбійника ― і в мене теж. У мене теж. Голос того, хто не знає вас, хто не дбає про вас, і хто насправді прагне вас знищити. Ми не повинні слухати ці голоси, голоси чужинців, злодіїв і розбійників, а замість цього слухати голос нашого Доброго Пастиря, який завжди підбадьорює, завжди любить, завжди сповнений надії. Так, Він закликає нас бути кращими. Так, Він закликає нас до покаяння, якщо в цьому є потреба. Але Його голос завжди є голосом Самого Спасителя, Який любить нас, Який сплатив найвищу ціну за нас і Який насправді пов’язаний завітом з кожним із нас. Тож бенкетуйте словами Христа, а не словами чужинця.
Гаразд, давайте подивимося наступне відео.
Допомагати тим, хто відходить
Доросла молодь: У житті бувають різні етапи, і я дотримуюся заповідей так, як, на мою думку, Бог очікує від мене. Але як допомогти другові, який, як ви бачите, поступово віддаляється від активності в Церкві або від щоденного відчуття Духа? Як допомогти їм і не сказати, що насправді вони в певному сенсі помиляються?
Сестра Керон: Це важко, тому що ви не хочете здаватися осудливими. Ви не хочете, щоб здавалося так, ніби ви кажете: “О, ну, мій спосіб життя за євангелією набагато кращий або є єдино правильним”. Я думаю, що все завжди зводиться до любові та часу. Вашим друзям потрібно відчувати вашу любов і їм потрібно знати, що ви готові приділити їм необхідний час.
І, можливо, ваші друзі перебувають на етапі, коли їм потрібно обговорити деякі речі, що відбуваються в їхньому розумі і серці. І ви можете дати їм зрозуміти ― чітко зрозуміти ― що ви є для них безпечним місцем, що ви будете їх любити, поважати, піклуватися про них і допомагати їм незалежно від того, через що вони проходять. Ви можете не погоджуватися з ними, ви можете не вибирати те, що вибирають вони, але для друзів, які переживають складні часи, дуже важливо мати безпечне місце, куди можна звернутися, і когось, хто, на їхню думку, дійсно про них піклується.
Я думаю, що корисно поговорити про час, коли вони, можливо, відчували Духа сильніше, ніж зараз, або про час, коли вони жили за євангелією більш віддано, ніж зараз. І поговоріть з ними про те, яким було їхнє життя тоді і які зміни вони помічають.
І тому варто мати чесні, відверті, душевні розмови ― без такого: “Ти не кажеш те, що я очікував від тебе, або ти не даєш відповіді, яку я хочу почути, ― ну то й все, припиняємо розмову”. Я думаю, що це дуже важливо.
І це принцип, який застосовується у всіх наших стосунках. Це принцип, який застосовується у вихованні дітей. Це принцип, який застосовується, коли ми розмовляємо з близькими людьми в будь-якій ситуації.
Старійшина Керон: Так. І я думаю, що залежно від того, на якому етапі вони знаходяться ― Карл говорив про друзів, які, можливо, віддаляються ― залежно від того, на якому етапі вони знаходяться, ми повинні намагатися допомогти їм залишатися залученими ― активними в Церкві. Ми говоримо про активність у Церкві. Для новонавернених це не дуже зрозуміла фраза. Але я думаю, що ми хочемо зробити все можливе, щоб вони залишалися залученими, залишалися активними, допомагали іншим. Якщо вони мають покликання, то повинні відповісти на цей заклик і долучитися до служіння. Навчати, служити та піклуватися про тих, хто може мати труднощі. Я вважаю дуже доречним, що Книга Мормона починається з Легія та його сім’ї ― з Нефія, який пішов і зробив ― і ми є людьми, які йдуть і роблять. І я думаю, що в цьому є велика сила. Це підтримує нашу віру. І якщо наша віра трохи послабилася, цей принцип може повернути нас до активності. Мені подобаються слова, сказані Президентом Монсоном про Спасителя. Він сказав, що Спаситель завжди був активним і зайнятим. Я думаю, що ми можемо чудово наслідувати цей взірець.
Давайте подивимося наступне відео.
Відчувати спокій попри тривогу
Доросла молодь: Мені, як людині, схильній до тривоги, іноді важко бути щасливою, бо я постійно хвилююся. І я хотіла б дізнатися, чи є у вас якісь думки щодо того, як краще відчувати мир у Спасителі, щоб радість могла проникати в моє життя сильніше?
Старійшина Керон: Це чудове запитання, адже всі ми іноді відчуваємо страх і тривогу. Дехто з нас обтяжений ними більше, ніж інші. Декому з нас потрібна допомога, щоб впоратися зі страхом і тривогою. Для декого з нас це переходить у медичну площину, і, на щастя, ми все краще можемо допомагати одне одному або отримувати медичну допомогу у боротьбі зі страхом і тривогою.
Якщо звернутися до Писань, то, на мою думку, людина, яка більше за всіх інших говорить про свою “велику тривогу”, це Яків. І це цікаво, тому що його тривога в багатьох аспектах досить сильно відрізняється від моєї. Його тривога спрямована назовні. Його тривога стосується його народу та їхнього благополуччя. Моя тривога занадто часто стосується мене самого, того, як у мене справи, чи не напартачив я з тим чи іншим і тому подібне. Що я дізнавався знову і знову ― і мушу й далі дізнаватися знову й знову ― це те, що коли я думаю про когось іншого, моя тривога зникає. Мені достатньо подумати про благополуччя іншої людини, і моя тривога починає зникати. Фактично, її немає. Часто вона просто зникає. І якщо я роблю щось хороше для когось іншого, в цьому є величезна сила. Тому я хотів би бути більше схожим на Якова і більше зосереджувати свою тривогу на зовнішніх факторах. І я думаю, що це величезне ― я знаю, що це величезне зцілення.
Сестра Керон: Я думаю, що в наш час ми звикли до того, що коли відчуваємо дискомфорт або біль, то відразу ж хочемо, щоб це минуло. Ми просто так звикли до миттєвого розв’язання проблем. Уявіть, що ви стоїте під душем, а вода трохи прохолодна, тож ви просто повертаєте ручку вліво, і вода стає теплішою, розумієте. Або щось на кшталт цього. І ми просто так звикли до комфорту. Ми хочемо, щоб нам було комфортно. Люди хочуть почуватися комфортно, і ми не хочемо відчувати дискомфорт.
Коли ми хвилюємося про майбутнє, бо воно є невизначеним і невідомим, це цілком природно. І я думаю, що ми повинні прийняти, що це є частиною людського буття, частиною життя в цьому світі ― прийняття моментів дискомфорту, а може, навіть періодів дискомфорту, і змиритися з невизначеністю. Ви можете очікувати, що протягом декількох днів, тижнів або навіть місяців вам може бути трохи неспокійно або навіть трохи сумно. Нам потрібні і щастя, і смуток. Нам потрібні і радість, і печаль. І саме цей досвід, ці емоції роблять життя таким захоплюючим і прекрасним.
Старійшина Керон: Я хочу додати конкретний приклад від Якова. Раніше я говорив про Якова, і в Яків 4, вірші 2–4, ми можемо прочитати:
“Але ми можемо написати декілька слів на пластинах, які дамо нашим дітям, і також нашим улюбленим братам, маленьку частку знань про нас або про їхніх батьків ―
Тож цим ми втішаємося; і ми працюємо старанно, щоб вигравіювати ці слова на [цих] пластинах, сподіваючися, що наші улюблені браття і наші діти одержать їх з вдячними серцями, і дивитимуться на них, щоб вони могли дізнатися з радістю, а не з сумом…
Для того, з цим наміром ми написали це, щоб вони могли знати, що ми знали про Христа і мали надію на Його славу багато сот років перед Його пришестям”.
Що мені тут подобається, так це те, що Яків завжди думає про інших людей. Так, він завжди думав про людей, які були поруч з ним, а тут він думає навіть про людей з наступних поколінь. Він дійшов до такого рівня. Як це йому допомогло? Це змусило його припинити переживати за себе і зосередитися на інших, принесло йому велику радість, а також принесло велику радість багатьом поколінням ― аж до сьогоднішнього дня ― коли ми читаємо про нього.
Сестра Керон: Я думаю, що одним з головних джерел тривоги для багатьох з нас є те, що, дивлячись на світ, ми бачимо заворушення, бачимо те, що відбувається в новинах по всьому світу, і це є причиною тривоги. І, на превеликий жаль, дехто з нас живе у цьому неспокої, несправедливості та нерівності. І чому це викликає у нас тривогу? Тому що наш дух не призначений для суперечок. Ісус дуже чітко навчає, що “дух суперечок, не від [Нього]”. Наш дух призначений для ніжності та лагідності, любові та прощення й миру. І тому, коли ми бачимо, як наші ближні переживають неспокій і несправедливість життя, що оточує нас, це дуже важко для нашого духу. Ми не хочемо цього бачити.
Що ж сказав би Спаситель у відповідь? Ми знаємо, що Він сказав: “Страждання зазнаєте в світі”. Будуть неспокій і несправедливість. Буде війна, і будуть катастрофи. Але, незважаючи на це, Ісус сказав: “Будьте відважні”. Чому? Тому що “Я світ переміг!” Ми повинні переконатися, що ми вчасно відключаємося від новинних стрічок у соціальних медіа, щоб налагодити зв’язок з нашим Спасителем і черпати Його мир, який приходить завдяки тому, що Він переміг світ і вже заплатив ціну за всю несправедливість і всі кривди, які ми бачимо навколо себе. Зніміть з себе тягар і турботи й покладіть їх на Нього. Він достатньо сильний, щоб це витримати.
Подивімося наступне відео.
Знайти радість у непевності
Доросла молодь: Як знайти радість у молодому віці, коли ти не знаєш, що тебе чекає в майбутньому?
Сестра Керон: Відповідь на це запитання, як і на багато інших, ґрунтується на вірі в Ісуса Христа та довірі до Нього і Його щедрому, люблячому серці. Він просто приготував для вас найпрекрасніше майбутнє ― для кожного з нас. Чим більше ми в це віримо, тим більше можемо дозволити собі покластися на Нього, впасти в Його обійми, жити згідно з Його волею, і тим більше сподіватися, що на нас чекає щось хороше. Я думаю, що це дійсно допомагає нам знаходити радість. Це дає нам відчуття стійкості та миру в наших серцях ― впевненість перед Господом. Ми не можемо не радіти, коли зміцнюємо віру в Христа і довіру до Нього та Його плану для нас. Таким був мій досвід. А коли трапляються складні ситуації, що завжди буває і завжди буде, нам не потрібно дивуватися цьому, не потрібно збиватися з курсу. Ми просто можемо ще більше звернути свої серця до Нього і запитати Його: “Гаразд, чого Ти хочеш, аби я навчився чи навчилася у цій ситуації? Що мені тепер робити?” з повною впевненістю, що Він поведе вас у правильному напрямку.
Старійшина Керон: Мені це теж подобається. Іноді, коли ми хвилюємося про майбутнє, корисно озирнутися назад. І ваше життя, ймовірно, було поєднанням чудових моментів та складних періодів у різних пропорціях. Я чув, як люди говорили: “Ми не знаємо, як високо ми піднялися, поки не глянемо вниз з гори”. Для мене це чудова метафора. І, звичайно, гора, яку нам доводиться підкорювати, завжди виглядає грізною, але коли ми озираємося назад і кажемо: “Ого, ми пройшли такий довгий шлях”, це може додати нам впевненості в майбутньому.
Сестра Керон: Дуже корисно пам’ятати, що “не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму”. Ви перебуваєте в такому періоді життя, коли перед вами стоїть безліч рішень ― безліч можливих напрямків ― і через це відчувається невизначеність. Ця невизначеність існує, але корисно пам’ятати, що кожен з вас був висвячений наперед. До того, як ви прийшли на цю землю, коли ви жили зі своєю небесною сім’єю, ви були висвячені наперед для конкретних цілей і конкретних місій, і ви були висвячені наперед для успіху, для величі, щоб допомагати Господу в Його великій роботі. Коли Єгова говорить до Мойсея, Він каже йому: “Я маю роботу для тебе… сину Мій”. І те саме стосується кожного з нас. У Нього є робота для вас і для мене, і нас було висвячено наперед для величі.
Старійшина Керон: Це досить серйозна думка. І я думаю, що одне з наших запрошень цього вечора полягає в тому, щоб ми глибше замислювалися над цим. Можливо, для декого, хто виріс з цим знанням, ідея про те, що вони висвячені наперед для величі, є чимось само собою зрозумілим. Але чи втратила вона свою цінність лише тому, що завжди була своєрідним фоновим супроводом нашого існування? Бо це реально так і є.
Простіше кажучи, коли ми були заручені, мудра душа в нашому житті ― з точки зору пошуку радості в непевному майбутньому ― сказала нам: “Радість приходить по ложечці”. Насправді, вона сказала “по чайній ложечці”. І це прекрасний образ, який закарбувався в нашій пам’яті. Вона мала на увазі, що радість ― це краса ранку. Радість ― це вміння відчути смак. Радість ― це мить з другом. Або щось на кшталт. Але радість приходить по ложечці. Це одне.
А інше, про що я хотів поговорити ― щоб знайти радість, потрібна практика. Все це вимагає практики, певних зусиль і праці. І я запрошую вас ― ми запрошуємо вас присвятити одну годину на тиждень пошуку радості: причасну годину в неділю. Зробімо це найрадіснішим моментом усього нашого тижня. І тоді ми можемо сподіватися, що ця радість пошириться й далі. Але уявіть, якби ми не зробили цю годину найрадіснішою подією тижня. Яка б то була втрата! Тож запрошуємо вас зробити годину причастя чудовою, дивовижно радісною. І так, у вас будуть сльози, коли ви будете думати про великий спокутний дар Спасителя, але ви також будете радіти, думаючи про те, як Він вийшов з гробниці, і про все, що це означає, і про всі ваші тягарі, які Він забрав.
Гаразд, ще одне відео, думаю.
Розуміти і застосовувати Спокуту Ісуса Христа
Доросла молодь: Як ми можемо краще розуміти Спокуту? Як ми можемо застосовувати Спокуту у своєму житті?
Старійшина Керон: Я приєднався до Церкви, коли мені було 26 років. Я згадую той період життя і те, як важко мені було зрозуміти Спокуту. Я був вражений і не міг в неї повірити. І тому, коли я зараз про неї думаю, я думаю в контексті плану: Небесний Батько, люблячий Небесний Батько, Який обожнює нас, Своїх дітей. І мета нашого перебування тут ― вчитися, зростати, взаємодіяти, любити, жити з вірою. І Спокута.
Він знав, що ми будемо робити помилки, тому Він послав Свого дорогоцінного Сина, щоб якось ― завдяки стражданням ― якимось чином узяти на Себе наші гріхи. Як? Що ж, колись Він пояснить це, але ми знаємо, що Він це зробив. І коли я так думаю про Спокуту, я думаю про мету плану щастя Небесного Батька для вас і для мене. І тоді, з огляду на цей контекст, я можу почати розуміти. Але я не думаю, що хтось із нас має хоча б наближене до досконалого розуміння Спокути.
Проте коли ми усвідомлюємо, що план і Спокута допомагають нам долати будь-які випробування, приймати виклики, відчувати мир, любов і радість, а також зрозуміти провини і гріхи інших, ми рухаємося правильним шляхом. А після сліз у мене приходить вибухова радість. Абсолютно приголомшлива вдячність за те, що Він все це забрав. І це найпрекрасніше усвідомлення після будь-яких сліз, після будь-якої печалі, після будь-якого болю ― радість. Це просто, знову ж таки, поза моїм розумінням. Але вона є, і вона реальна, і вона така прекрасна. І я відчуваю її зараз.
Сестра Керон: Кожного разу, коли я отримую силу бути трохи терпеливішою, ніж була б за інших обставин, або трохи стриманішою, ніж була б за інших обставин, або зробити кращий вибір ― кожного разу, коли я отримую силу чи настанову, або просто невеличкий поштовх, щоб стати трохи кращою ― для мене це є сила і міць Ісуса Христа, що є наслідком Його спокутної жертви. Він має права на милість. Він отримав від Батька права на милість і силу, щоб дати нам Свою силу і Свою міць завдяки тому, що Він страждав за вас і за мене в тому саду і на тому хресті. І тому що Він був готовий це зробити і довів справу до кінця, Він має право і владу дарувати вам Свою силу, Свою любов і Свою надію.
Сестра Керон: У книзі Мойсея ми читаємо, що творіння Божі незліченні. Ми ніяк не можемо їх порахувати. Однак у Мойсей 1 Він каже: “Їх не можна людині порахувати; але вони пораховані для Мене, бо вони є Моїми”. Сьогодні ввечері кожен із вас ― один з мільйона, але насправді в світі ви ― один з восьми мільярдів, проте ви пораховані для Бога. Він знає вас. Вас знають і люблять, і Він знає кожну деталь вашого життя. Він знає вас на ім’я, і Він “покине… тих дев’ятидесяти й дев’яти”, щоб піти за одним. Якщо це ви, якщо це хтось, кого ви любите, 99 відсотків для Спасителя недостатньо. Йому потрібен кожен, і Його робота не буде завершена, поки всі не будуть безпечно зібрані.
Старійшина Керон: І якщо ми розуміємо ще одну важливу річ стосовно Спокути Спасителя, то це, мабуть, те, що сказано в 2 Нефій, розділ 9: “Отже, повинна існувати нескінченна Спокута ― без нескінченної Спокути це тління ніколи не зодягнеться у нетління”. Я дуже вдячний за нескінченну Спокуту Ісуса Христа і за те, що ми всі можемо зібратися сьогодні ввечері з вірою, силою і розумінням, які даються завдяки Спокуті.
У нас є послання ― для вас є послання від Президента Далліна Х. Оукса. Воно дуже коротке. Приблизно півтори хвилини. Але, слухаючи його, будь ласка, прислухайтеся до обіцяння, яке він дає вам.
Президент Даллін Х. Оукс: Мої дорогі друзі, одна з найкращих можливостей навчатися, збиратися разом і підтримувати інших є в інституті.
Ми живемо в часи, коли шум і плутанина є звичним явищем. На противагу цьому, в інституті ви навчитеся відрізняти істину від помилки, розвивати свої стосунки з Небесним Батьком і Його Сином, Ісусом Христом, знаходити скерування і відповіді на найважливіші життєві запитання, зустрічати інших людей, які допоможуть вам на шляху завітів, зустрічати людей, з якими ви можете почати ходити на побачення і одружитися, а також готуватися любити і вести за собою, як Спаситель.
Моя дорога доросла молодь, я запрошую вас постійно відвідувати інститут. Я також закликаю вас запрошувати друзів розділяти з вами такі самі благословення. Я обіцяю, що час, проведений вами в інституті, принесе мир, радість і божественну любов Спасителя. В ім’я Ісуса Христа, амінь.