Крапки з’єднаються

Мої дорогі брати і сестри, дорогі друзі, я передаю вам любов і благословення від Першого Президентства і Кворуму Дванадцятьох Апостолів.

Мені дуже приємно бути з вами, і я особливо вдячний за те, що у нас була можливість послухати мою дружину.

Гаррієт є тим сонячним світлом, яке осяває моє життя. Всі, хто її знає, люблять її. Вона робить тих, хто навколо неї, кращими й щасливішими. Безперечно, вона саме так вплинула і на мене.

Як ви чули від сестри Ухтдорф, ми одружилися у дуже молодому віці. Нині, після стількох багатьох років, я вдячний за кожну мить, проведену з Гаррієт.

З роками я відкрив для себе, що ми, хто належить до старшого покоління, маємо багато таких самих запитань про життя, як і ви, тільки ми ставили їх триваліший час. Це такі запитання, як:

Чи на правильному я шляху?

Чи справді Бог мене помічає? Чи дійсно Він дбає?

Чому інколи я відчуваю себе спустошеним, приголомшеним, проігнорованим або самотнім?

Чому Бог не вчинив те чудо, яке так терміново було мені потрібно?

Чому Він дозволив, щоб я зазнав цього смутку, цієї хвороби або трагедії?

У будь-якому віці такі запитання є складними.

Не отримуючи відразу відповідей на такі запитання, як оці, ми можемо відчути сильне розчарування. Зараз ми можемо запитувати гугл майже про все і отримувати відповіді за лічені секунди.

Втім відповіді на наші найбільш особисті, важливі й далекосяжні запитання не завжди приходять швидко. Часто ми підносимося серцем до небес, а у відповідь бачимо хіба що обертання курсора, який застиг в режимі очікування.

Нам не подобається чекати, чи не так?

Якщо нам доводиться чекати на відповідь пошукової системи більше кількох секунд, нам здається, що щось там не так зі з’єднанням. Відчуваючи розчарування, ми навіть можемо припинити пошук. Але коли це стосується вічних запитань, справ душі, ми повинні бути більш терпеливими.

Не всі відповіді однаково цінні. Легко отримати відповіді, які даються, виходячи з мирської мудрості або популярної точки зору, але їхня цінність швидко втрачається, коли з’являються нові теорії або тенденції. Небесні відповіді — вічні відповіді — є безцінними. Для отримання цих відповідей часто потрібно чимось жертвувати, докладати зусиль і неодноразово запитувати.

Але, запевняю вас, ці відповіді варті того очікування.

Якщо у вас є запитання, на які ви не отримали відповідей, я твердо свідчу, що ваш Небесний Батько чує вас, знає вас, і ніколи не полишить вас. Тому, не полишайте Його. Старайтеся йти Його шляхом, і Він “вестим[е] вас”, аби ви знайшли відповіді, в яких буде достатньо скерування, щоб продовжувати рухатися у правильному напрямку, не обмежуючи свого зростання чи можливостей виявляти віру або скористатися моральним вибором.

Один зі співзасновників компанії Apple, Стів Джобс, колись сказав: “Неможливо з’єднати крапки, дивлячись уперед. Ви можете з’єднати їх, тільки озираючись у минуле; тому вам доведеться довіритися тому, що ці крапки якось з’єднаються у вашому майбутньому”.

Що він мав на увазі? Можливо, вам доводилося бачити картини, створені шляхом нанесення дуже дрібних кольорових цяток на полотно. Зблизька ці крапки здаються непоєднаними і випадковими. Але коли ви дивитеся на всю картину в цілому, ви бачите, як крапки зливаються в кольори і як кольори зрештою об’єднуються у фігури, і перед вами відкривається прекрасний візерунок. Те, що здавалося довільним і навіть заплутаним, починає мати сенс.

Інколи наше життя подібне до цих картин. Крапки, з яких складаються події у нашому житті, можуть іноді здаватися непоєднаними між собою і розташованими хаотично. Ми не можемо побачити серед них якогось порядку. Ми не можемо уявити, що вони тут хоч для якоїсь мети.

Втім, коли ви дивитеся на своє життя з вічної перспективи євангелії Ісуса Христа, ви починаєте бачити, як ці крапки пов’язані з величним задумом, який Бог має щодо вас.

І якщо ви стараєтеся довіряти Богу і наслідувати Його Сина, Ісуса Христа, то одного дня побачите завершену роботу і пізнаєте, що у Великого Митця був план щодо всіх тих, здавалось би, випадково розставлених крапок. Ви побачите, що Він підготовлював вас до нагод і можливостей набагато славетніших, ніж ви будь-коли могли собі уявити чи отримати самотужки. Я дійсно бачив це у своєму житті.

Дехто з вас, можливо, знає, що коли я був у дуже юному віці, наша сім’я двічі ставала біженцями. В обох випадках стало цілком очевидно, що люди у цих нових для нас місцевостях вважали нас “нижчими за себе”. Серед дітей мого віку мій акцент виділяв мене як аутсайдера, і через нього вони часто глузували з мене й сміялися.

Моїм батькам було важко забезпечити нашу сім’ю всім необхідним. Тому моя мама започаткувала бізнес з прання одягу, всі допомагали, і я, після закінчення уроків, брав велосипед і візок, і працював у цій компанії “фахівцем з доставки додому”.

Через травму і стрес, спричинені нашими переїздами, я став відставати у навчанні і втратив один повний навчальний рік.

У Східній Німеччині другою мовою, яку я вивчав, була російська. Це було важко, але я справлявся. Тепер же, у Західній Німеччині, я мав вивчати англійську.

Мені це здавалося нездійсненним! Я вважав, що мій рот був просто непридатний для вимовляння слів англійською мовою.

У підлітковому віці мені сподобалася чудова дівчина з гарними, великими карими очима. На жаль, не було жодної ознаки, що Гаррієт хоч трохи цікавилась мною. Що б я не робив, все здавалося безуспішним. Що ж, ви чули її частину історії.

Отже, я був доволі непоказним юнаком, який жив у повоєнній Німеччині, долав труднощі та, як здавалося, мав небагато шансів на успіх у житті.

Однак у моєму житті було й дещо хороше.

Я знав, що моя сім’я любить мене. У школі та в церкві були вчителі, які заохочували мене завжди ставити високі цілі й ніколи не здаватися. Я все ще пам’ятаю, як юний американський місіонер навчав: “Коли за [вас] Бог, то хто проти [вас]?” Та “для Бога можливе все”.

У цих уривках було щось таке, що мене дуже вразило. Якщо це дійсно так, думав я, тоді чому я маю боятися?

Тому я вірив. І довіряв Богові.

Деякий час я проходив позашкільне виробниче навчання. Один з моїх наставників запропонував мені відвідувати вечірні курси, щоб вивчати інженерну механіку. Завдяки цьому я відкрив для себе, що закоханий в авіацію!

І я був шокований, коли дізнався, що для того, щоб стати пілотом, я маю знати англійську мову. Але я дуже хотів стати пілотом, і якимось чудесним чином з моїм ротом, здавалось, сталася якась зміна, і англійська вже не була такою неможливою для опанування мовою.

Звичайно ж, це не означало, що все завжди йшло гладко.

Коли мені було 19 років, я здійснив подорож до Сан-Антоніо, штат Техас, щоб почати навчатися на військового пілота. Подорожуючи туди, я сидів у літаку поряд з чоловіком, який говорив з помітним техаським акцентом. На свій жах, я усвідомив, що англійська мова, яку я так відчайдушно намагався вивчити, явно була не тією англійською, якою розмовляють у Техасі!

У льотній школі також було важко. Це була програма з надзвичайно високим рівнем суперництва, де кожний змагався, щоб отримати в кінці навчання найвищі бали. Я відразу ж зрозумів, що опинився у невигідному становищі, оскільки для більшості моїх одногрупників англійська була рідною мовою.

Мої інструктори з польотів попереджали мене про ще один мій потенційний недолік — я надто багато часу проводив у церкві. Місцеві члени Церкви радо вітали мене в своїй філії і в своїх домівках, і під час мого перебування в Біг-Спрінг, штат Техас, ми навіть разом побудували каплицю. Мої інструктори переживали, що участь у цих заходах може зменшити мої шанси на отримання високих балів. Я так не думав. Тож я довіряв Богу і робив усе, що було в моїх силах.

Зрештою я все ж таки вивчив англійську (хоча ще й досі працюю над цим). Я дуже успішно завершив курс навчання на пілота. Я став пілотом винищувача, а пізніше командиром екіпажу літака в одній з авіаліній. А та гарна кароока дівчина моїх мрій? Вона тут, поруч зі мною.

Отже, доки вам не відкриється повна картина, нехай вас не приголомшують великі, складні завдання у житті. Пам’ятайте, що велике складається з малого. Якщо ви зобов’яжетеся робити те “мале і просте”, що Бог просить вас зробити, і будете це робити якомога старанніше, то внаслідок цього здійсниться те, що є великим.

Деякими з цих “малих і простих” завдань є свідома щоденна молитва, вивчення Писань, регулярне навчання за програмою За Мною йдіть та брошурою Заради зміцнення молоді, дотримання Слова мудрості, відвідування церкви, сплата десятини та пожертвувань і докладання всіх зусиль, щоб мати дійсну храмову рекомендацію.

Робіть це навіть тоді, коли вам цього не хочеться, навіть коли заради цього потрібно чимось жертвувати. Бо жертвування робить це священним, а “жертву і муки Господь пам’ятає”.

У певному сенсі ваші “малі і прості” жертви є тими крапками щоденного життя, з яких утворюється шедевр вашого життя. Ви можете не бачити, як ці крапки поєднуються зараз, але вам це поки що й не потрібно. Просто майте віру, якої буде достатньо для тієї миті, яку ви проживаєте зараз. Покладайте довіру на Бога і “з малого ви[йде] те, що є великим”.

Коли я був вашого віку, то й гадки не мав, куди мене приведе моє життя. Я точно не бачив жодних крапок, які б поєднувалися переді мною.

Але я довіряв Богові. Я вірив: якщо я щоразу доклав найкращих зусиль, то Бог подбає про картину в цілому.

Так і сталося.

Він знав від початку, яким буде кінець, коли я цього не знав.

Я не міг бачити майбутнього, але Він міг.

Навіть у ті важкі часи, коли я думав, що був покинутим, Він був зі мною — я бачу це зараз.

У Приповістях ми знаходимо таке обіцяння: “Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки”.

Я закликаю вас повірити, що ваше життя буде безмежно кращим, якщо ви покладатиметеся на Бога, щоб Він направляв ваші кроки. Він знає те, чого ви просто не можете знати, і Він підготував для вас майбутнє, якого ви й уявити не можете. Апостол Павло свідчив: “Око не бачило й вухо не чуло, і… на серце людині не впало, [що] Бог приготував був тим, хто любить Його”.

Тому запитайте себе: “Чи можу я мати достатньо віри, щоб повірити Богу? Чи готовий я вірити в те, що Він любить мене і хоче направляти мій шлях?”

Якщо ви зможете знайти у своєму серці віру, навіть з гірчичне зерно, навіть якщо це буде просто бажання повірити, — почніть з цього.

Бог знає, як перетворювати маленьке насіння на великі дерева. Робіть те, що є малим і простим, і Бог “додасть вам у тисячу раз, і … поблагословить вас, як Він говорив вам”.

Не треба далеко ходити, аби почути, як в сучасній культурі лунають суперечливі голоси, які знеохочують вірити в Бога або навіть висміюють віру в Бога загалом і конкретно нашу релігію.

Соціальні медіа роблять такі голоси ще гучнішими.

Але ваше покоління не єдине, чия віра в Бога була випробувана і висміяна. Здається, для всіх Божих дітей це є частиною випробування, яким є смертне життя.

“Коли б ви зо світу були, — сказав Ісус Своїм учням, — то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас… обрав, тому світ вас ненавидить”.

Ви також можете прийняти як факт, що як тільки ви зобов’яжетеся йти за Спасителем, мешканці великої і просторої будівлі не схвалюватимуть цього — інколи досить голосно. Вони навіть можуть намагатися цькувати і ганьбити вас.

Але пам’ятайте, що ви відповідальні не перед ними. Ви відповідальні перед Богом. Одного дня ви постанете перед Ним, щоб звітувати про своє життя.

Він запитає вас, чи наслідували ви Спасителя, чи любили ви свого ближнього, чи ви щиро намагалися залишатися на шляху учнівства і шанувати свої завіти.

Мої дорогі юні друзі, настав час взяти на себе зобов’язання перед Христом і йти Його шляхом.

Одного дня всі Божі діти схилять коліно і визнають, що Ісус є Христос, Викупитель, Спаситель світу. Вони знатимуть, що Він помер за них.

У той день буде зрозуміло, що Його голос — єдиний, який будь-коли дійсно мав значення.

Зараз, коли ми говоримо про те, щоб дозволити Богу скеровувати наше життя, я хотів би дещо прояснити. Можливо, вам не сподобається те, що я вам скажу. Коли ви просите Бога дати вам скерування щодо рішень, які ви маєте приймати в житті, — зокрема щодо деяких важливих рішень — Він може не дати вам чіткої відповіді.

Правда полягає в тому, що іноді для Господа просто немає значення, що ви вирішите, якщо ви дотримуєтеся фундаментальних завітів та принципів відновленої євангелії Ісуса Христа.

Бувають часи, коли Бог бажає, аби ви йшли певним шляхом, який Він уготував для вас. Бувають також часи, коли Він застерігає вас від прийняття певних рішень, якщо є небезпека, яку ви не можете передбачити. А ще бувають часи, коли на одне запитання є багато правильних відповідей і, дослухавшись до будь-якої з них, ви зможете знайти радість, якщо живете за вічними Божими істинами.

Коли це сталося з Джозефом Смітом і його напарниками, Господь дав цікаву відповідь на їхнє прохання про скерування від Нього. Він сказав: “Це немає значення [для Мене]”.

А потім додав: “Тільки будьте вірними”.

Можливо, це розчаровує чути, що Бог не дасть вам детального маршруту вашої подорожі життям. Але чи дійсно ви бажаєте бути скерованими в усьому, аж до кожної дрібниці?

Чи дійсно ви бажаєте отримати чит-коди до життя, перш ніж у вас буде шанс розібратися в усьому самим? Що ж це буде за пригода? Хіба у вас через це не зникне відчуття досягнення? Як же тоді буде зростати й міцніти ваша впевненість у Господі та в собі?

Господь сказав Оліверу Каудері: “Ти повинен з’ясувати це повністю своїм розумом; потім ти повинен спитати Мене, чи це правильно”.

Небесний Батько дав вам Свій план, Свій шлях. Він показав вам повну картину. І Він дав вам розум і серце. Якщо ви покладаєте свою довіру на Нього, Він допоможе вам правильно скористатися і тим, й іншим у прийнятті рішень. Він вірить, що ви, наслідуючи Ісуса Христа, прийматимете найкращі можливі рішення.

У багатьох випадках конкретні рішення, які ви приймаєте, можуть бути не настільки важливими, як те, що ви робите після прийняття рішення.

Наприклад, пара може вирішити одружитися, навіть якщо дехто в їхніх власних сім’ях не вважає, що вони досконало підходять одне одному. Однак я покладаю велику надію на таку пару, якщо після прийняття цього рішення вони залишаться цілковито відданими одне одному та Господу — всім своїм серцем і розумом. Ставлячись одне до одного з любов’ю та добротою і зосереджуючись на емоційних, духовних і мирських потребах — і постійно роблячи щось “мале” — вони стають досконалою парою одне для одного.

На відміну від цього, подумайте про пару, в якій обоє вважають, що вибрали для себе “досконалу” людину, але потім припускають, що всю важку роботу завершено. Якщо вони перестають ходити на побачення одне з одним, спілкуватися наодинці, поступово стають егоїстичними і кожен зосереджується у житті лише на собі, тоді ця пара йде шляхом, який веде до смутку і жалкувань.

Той самий принцип стосується й вибору професії. Я маю велику надію на тих, хто, можливо, вирішує вибрати менш престижну професію, але докладає усіх зусиль і знаходить способи, як використовувати свою роботу, щоб прославляти Бога і благословляти Його дітей.

Я маю менше надії на тих, хто вибирає професії з гучними назвами, але, з часом, перестає зосереджуватися на своїй божественній сутності й тих добрих справах, які могли би зробити, служачи Богові та, водночас, Його дітям.

Бог підготував вічні благословення, які перевершують все, що ви можете собі уявити. Аби допомогти вам їх отримати, Він дав вам заповіді, священні завіти, натхненні пророчі поради, дар Святого Духа і моральний вибір. Цього більш, ніж достатньо, щоб вести вас до щастя у смертному житті та вічної радості. Окрім цього, не впадайте у відчай, якщо ви приймаєте деякі рішення, які далекі від досконалості. Це те, як ви навчаєтеся. Це частина пригоди!

Ні, у пригодах ніколи все не відбувається гладко від початку й до самого кінця. У вашому житті будуть зльоти і падіння. Але якщо ви віддані Ісусу Христу, вбачаєте у Його спокутній жертві дар любові, а в покаянні — спосіб прийняття цього дару, то можете бути певні, що все закінчиться добре.

Можливо, ви не побачите цього, доки не мине тривалий час, але ви озирнетеся в минуле і знатимете, що Господь ніколи не полишав вас, навіть коли Він дозволяє вам приймати багато рішень самим. Ви побачите, що крапки дійсно з’єднуються.

Отже, що, як я сподіваюсь, ви запам’ятаєте з того, що ви почули протягом часу, проведеного нами сьогодні разом?

Перше: знайте, що Божі відповіді на ваші найглибші запитання іноді приходять не відразу і можуть прийти так, як ви не очікували. Божі відповіді мають вічну цінність. Вони варті цього очікування.

Друге: не почувайтеся приголомшеними, йдучи шляхом учнівства. Просто робіть якомога краще те, що є малим, і тоді те, що є великим, відбудеться так, як і має бути.

Третє: майте трохи віри. Вірте, що ви є важливими для Бога, що Він бачить те, чого не можете бачити ви, і що Він поведе вас правильним шляхом. Він вас любить. Довіртеся Йому.

Четверте: не дозволяйте тим голосам, які намагаються знеохотити вас, змусити вас зійти зі шляху віри. Пам’ятайте: ви відповідальні не перед тими, хто вас критикує. Ви відповідальні перед вашим Небесним Батьком. Саме Його цінності мають значення.

П’яте: прагніть скерування від Господа, а коли Він каже: “Це немає значення”, приймайте найкращі можливі рішення з огляду на вже відомі вам істини. А тоді “будьте вірними”.

На початку цього нового року я залишаю вам своє благословення: якщо ви щиро будете намагатися пізнати вашого Небесного Батька, наслідувати Ісуса Христа і шанувати Його завіти, ваша віра зміцниться.

Якщо ви будете прагнути йти за Спасителем і дотримуватися Його вчень, ваша впевненість зросте.

В Ісусі Христі, в Його євангелії та в Його Церкві ви знайдете щастя, радість і мир! І одного дня Він огорне вас божественною любов’ю.

З невимовною вдячністю ви побачите, що Сам Бог, сповнений любові, благодаті й співчуття, завжди був поруч: наглядав за вами, благословляв вас і готував місце для вас.

Про це я свідчу і даю вам своє благословення, в ім’я Ісуса Христа, амінь.