Бібліотека
Залишатися відданою, коли стикаєшся з образою, болем чи випробуваннями: Елейн Торнтон


3:36

Залишатися відданою, коли стикаєшся з образою, болем чи випробуваннями: Елейн Торнтон

Духовний вечір Товариства допомоги, 2026 р.: всесвітнє зібрання жінок

Неділя, 8 березня 2026 р.

Іноді ми прагнемо досконалості від наших провідників, й іноді — від самих себе. Проте таке прагнення стає тягарем, коли воно суперечить євангельському плану. І, на мою думку, важливо пам’ятати: нашими очікуваннями мають бути зростання, розуміння і любов одне до одного.

Наприклад, колись я пережила дуже важкий досвід з провідником, який приніс дуже болісні наслідки для нашої сімʼї. Я ледве трималася і змушена була чесно поглянути на себе: “Він завдає мені болю. Але, можливо, і я завдавала комусь болю. Можливо, і я так робила — і мені теж потрібна милість”. Тож мені треба було просто триматися того, що я знаю. Дуже важливо памʼятати те, що ми знаємо. Якби не ті події, я б не згадала про свої основи. Якби не це, я не звернулася б до Господа настільки глибоко й осмислено. Тож я продовжую зростати в процесі пізнання мого Небесного Батька і мого Спасителя. І справді, чому я хочу пізнати Його? У дійсності, я хочу краще пізнати Його, щоб бути схожою на Нього.

Коли ви збираєтеся разом у Товаристві допомоги і радитеся разом, я запрошую вас зробити крок назустріч. Простягніть руку допомоги тій сестрі, яка мислить інакше, ніж ви, або тій, яка переживає труднощі зі своїм свідченням. Тій, яка нещодавно пройшла через розлучення. Тій, хто сумнівається, чи все це має сенс. Зробімо крок назустріч! Тоді, на моє переконання, ми будемо справді корисними для Спасителя ― якщо навчимося робити те, що робить Він. І ми можемо, як сестри, огортати одна одну цією благодаттю й єдністю, знаючи, що кожна з нас має власні приховані страждання. І, можливо, спільними зусиллями створюючи безпечну атмосферу довіри, ми навіть наважимося поділитися власними складнощами, про які раніше мовчали, ― щоб інша сестра знала, що й ми маємо труднощі. Нам усім потрібно відкритися й поступово змінювати культуру удаваної досконалості, допомагаючи одна одній зростати. Мені подобається, коли зі мною хтось ділиться своїми переживаннями, оскільки потім я можу підійти до людини і сказати: “Ой, як ти з цим впоралася? Як ти це владнала? Дякую, що поділилася”. І Товариство стає прекрасним сестринством жінок, які люблять і знають свого Небесного Батька.